ВАШ СТИЛЬ БАТЬКІВСЬКОЇ ПОВЕДІНКИ ТА ЯКУ ОСОБИСТІСТЬ ВИ НИМ ВИХОВУЄТЕ
Важливим для психічного здоров’я дитини є
психологічний клімат сім’ї. Він суттєво впливає на дитину, спричиняє стан
комфорту або ж дискомфорту.
Деякі батьки не лише не можуть бути взірцем для своєї дитини, а й негативно впливають на
її психічний стан. Вивчення дитячих неврозів (як, до речі, і функціональних
розладів у мовленні, скажімо, заїкання) свідчить, що вони мають дуже тісний
зв’язок із психогенною дією сварок між батьками у присутності дітей.
Слід пам’ятати, що стиль поведінки батьків суттєво, а
іноді й вирішально, позначається на становленні творчих здібностей дитини. Тому
важливо бути обізнаним із цими стилями. Відомий американський психолог Діане
Бомрінд поділяє батьків на авторитетних, авторитарних та ліберальних,
його колеги Маккобі та Мартін розрізняються ще й індиферентних. Отже,
можна говорити про відповідні стилі
поведінки.
У таблиці подано стислу характеристику чотирьох стилів
батьківської поведінки, визначених з огляду на відношення двох параметрів – рівня
батьківського контролю та характеру взаємин.
СТИЛІ
БАТЬКІВСЬКОЇ ПОВЕДІНКИ
|
Авторитетний
|
Високий рівень контролю. Теплі взаємини
|
Визнають та заохочують самостійність своїх дітей.
Відкриті до спілкування та обговорення з дітьми встановлених правил
поведінки; припускають зміну своїх вимог у розумних межах.
Діти дуже добре адаптовані: упевнені в собі, у них розвинено
самоконтроль і соціальні навички, вони добре навчаються у школі та мають
високу самооцінку.
|
|
Авторитарний
|
Високий рівень контролю. Холодні взаємини
|
Віддають накази, сподіваючись беззастережного виконання.
Закриті для постійного спілкування з дітьми; встановлюють жорсткі
вимоги та правила, не припускають їх обговорення; дозволяють дітям лише
мінімальну незалежність.
Їхні діти, як правило, відлюдькуваті, боязкі та похмурі, невибагливі
та вразливі; дівчатка найчастіше є пасивними та залежними у підлітковому та
юнацькому віці; хлопчики можуть стати некерованими та агресивними.
|
|
Ліберальний
|
Низький рівень контролю. Теплі взаємини
|
Недостатньо або зовсім не регламентують поведінку дитини;
беззастережна батьківська любов.
Відкриті для спілкування з дітьми, але домінантна спрямованість
комунікації – від дитини до батьків; дітям надають необмежену свободу (за
незначного керівництва); не встановлюють обмежень. Діти схильні до
неслухняності та агресивності, у присутності сторонніх поводяться неадекватно
та імпульсивно, невимогливі до себе; іноді стають активними, рішучими
творчими людьми.
|
|
Індиферентний
|
Низький рівень контролю. Холодні взаємини
|
Не встановлюють жодних обмежень; байдужі до своїх дітей.
Закриті до спілкування; обтяжені власними проблемами, не мають сил на
виховання дітей.
Якщо байдужість батьків поєднується з ворожістю (як у батьків, що
нехтують своїми дітьми), дитину ніщо не втримує від вияву найруйнівніших
вмпульсів та схильності до асоціальної поведінки
|
Отже, можна констатувати, що найкраще адаптуються діти
авторитетних батьків. Тому важливо, щоб такий стиль батьківської поведінки
панував у сім’ї – як найефективніший та найпродуктивніший для реалізації
таланту дитини.
Більшість психологів вважають, що психічне здоров’я,
яке є підгрунтям для розвитку таланту, або хвороба дитини нерозривно пов’язані
також із типом батьківського виховання. У психологічній літературі можна
зустріти різні класифікації стилів і типів батьківського виховання та аналіз
наслідків, які випливають з практики певного стилю (важливо зазначити, що часто
цей аналіз стосується клінічних виявів).
СТИЛІ
БАТЬКІВСЬКОГО ВИХОВАННЯ за А.Болдуїном
1.Демократичний. Характеризується високим рівнем сприймання
дитини, добре розвиненим вербальним спілкуванням з нею, вірою в її
самостійність водночас із готовністю за необхідності прийти на допомогу. За
такого виховання діти вирізняються вмінням спілкуватися з однолітками;
активністю, агресивністю, намаганням контролювати інших дітей (але самі
уникають контролю), добрим фізичним розвитком.
2.Контрольний. Батьки обмежують діяльність дітей, пояснюючи
їм зміст заборони. За такого стилю дітям бувають властиві слухняність,
нерішучість, неагресивність.
3.Мішаний. Наслідком такого виховання найчастіше є
слухняність, емоційна чутливість, навіюваність, неагресивність, недопитливість,
бідна уява.
Неправильні типи виховання приводять до неврозів – неврастенії,
істерії, психастенії (функціональний розлад, «зрив» вищої нервової діяльності
через напруження – збудження, гальмування та їх динаміка).
ТИПИ НЕПРАВИЛЬНОГО ВИХОВАННЯ
за
В.Гарбузовим, А.Захаровим, Д.Ісаєвим
1.Неприйняття, емоційне відторгнення дитини (усвідомлене
або неусвідомлене), жорсткі регламентації та контрольні дії, нав’язування
дитині певного типу поведінки відповідно до батьківських уявлень про «хороших
дітей». Інший полюс відторгнення характеризується цілковитою байдужістю,
поблажливістю та браком батьквського контролю.
2.Гіперсоціалізуюче виховання – тривожно-недовірливе
ставлення батьків до здоров’я,
навчальних успіхів та статусів дитини серед однолітків, а також надмірна
занепокоєність її майбутнім.
3.Егоцентричне
– надмірна увага всіх
членів родини, присвоєння дитині ролі «кумира родини», «сенсу життя».
Аналізуючи з позиції психології позитивні й негативні системи виховання
дітей у сім’ї та простежуючи, як результати цього виховання позначаються на
долях людей у дитячому і дорослому віці. Наприклад:
|
Авторитарний громадянин
|
Демократичний громадянин
|
|
Слухняний
|
Ініціативний, відповідальний
|
|
Не цікавиться: «Чому?» (куди мені таке допетрати)
|
Питає: «Чому?», - відчуває, що може вплинути на ситуацію
|
|
Пасивний (нічого змінити не можна)
|
Приймає рішення спільно з іншими
|
|
Деспотичний з тими, чиє становище нижче, слухняний з тими, чиє
положення вище (з мене знущалися, тож тепер моя черга)
|
Може бути і лідером, і підлеглим, уміє будувати рівноправні,
партнерські стосунки
|
|
Слухається інших (залежний від думки оточення)
|
Здатний впливати на інших
|
|
Приймає накази
|
Приймає відповідальність
|
|
Почувається малениким, незначущим
|
Почувається рівноправним і самоцінним
|
Хочу сказати, що світ, в якому ми живемо, сильно відрізняється від
того, в якму жили наші батьки. І, напевне, наші діти будуть жити в іншому
світі.
Зараз, у нашому суспільстві, старі моделі певедінки не діють, а до
нових ми ще не звикли. Кар’єра людини дедалі менше залежить від слухняності і
щораз більше пов’язана з ініціативністю та відповідальністю.
Те, як житимуть наші діти, багато в чому залежить від методів
виховання, які ми до них застосовуємо. Як ви гадаєте, що краще готує дитину до
життя у вільному суспільстві: покарання за помилку чи підкріплення ініціативи?
Наказ чи надане право вибору?...
