Комфортний мікроклімат у дитячому колективі

КОМФОРТНИЙ МІКРОКЛІМАТ У ДИТЯЧОМУ КОЛЕКТИВІ

Як відомо, успіх соціального розвитку дитини залежить насамперед від її уміння спілкуватися з іншими. У дитячому садку – це спілкування з однолітками. Як створити в групі дружню, доброзичливу атмосферу? Як сприяти розвитку  комунікативних здібностей малят?

Навчити дитину вільно спілкуватися, відстоювати свою думку, поважати однолітків та дорослих, бути коректною, терплячою, доброзичливою до них – пріорітетні завдання розвитку особистості. Певна річ, успіх виховання добрих, дружніх взаємин між дітьми залежить, перш за все, від особистісних якостей педагога, від характеру його спілкування з дошкільнятами.

Так, якщо вихователь або вчитель відверто зловживає підвищеним тоном, заборонами («Не чіпай!», «Не розмовляй!» тощо), загрозою покарання, - це земовлює розвиток у дітей пасивності, сліпої покори, знижує їхню ініціативність і самостійність, негативно впливає на характер спілкування між ними. Вихованці запозичують авторитарний стиль (див. таблицю) спілкування педагога з дітьми: вони теж намагаються розмовляти з однолітками наказовим тоном, через що виникають конфлікти у дитячих взаєминах.

Варто пам’ятати: постійні зауваження дорослого породжують у дітей або впертість, агресивність, або байдужість до його оцінок. До того ж під впливом вихователя (вчителя) росте негативне ставлення з боку однолітків до так званих неслухняних, недисциплінованих дітей («Його не люблять вихователь (вчитель) і вся група»). Часто такі малята «ізольовані» в дитячому колективі. Якщо ж переважає демократичний стиль (див. тиблицю) взаємин педагога з вихованцями, то в групі панує сприятливий емоційний мікроклімат, діти доброзичливі одне до одного, мають високий рівень комунікативних вмінь.

Слід сказати, що у спілкуванні дорослих між собою та з дітьми часто відсутні інтонації доброзичливості, радості, захвату.

Невміння спілкуватися, конфліктність, «ізольованість» - не лише ознаки слабкої адаптації дитини до навколишнього світу, а й причини серйозних емоційно-особистісних проблем у майбутньому.

Велике значення має навчання дітей доброзичливого спілкування, прищепленню вміння співпереживати, співчувати, розуміти власні емоції та емоційні стани інших людей. Усі ці вміння найкраще формуються в процесі колективної ігрової діяльності.

Потрібно проводити вправи, які сприяють згуртуванню діток, допомагають їм бути розкутими, активними, спонукають до творчості, вчать дітей розуміти один одного. Особливо подобаються малятам творчі ігри та вправи.

СТИЛІ ПОВЕДІНКИ

Авторитетний	Високий рівень контролю. Теплі взаємини	Визнають та заохочують самостійність дітей. Відкриті до спілкування та обговорення з дітьми встановлених правил поведінки; припускають зміну своїх вимог у розумних межах. Діти дуже добре адаптовані: упевнені в собі, у них розвинено самоконтроль і соціальні навички, вони добре навчаються у школі та мають високу самооцінку.
Авторитарний	Високий рівень контролю. Холодні взаємини	Віддають накази, сподіваючись беззастережного виконання. Закриті для постійного спілкування з дітьми; встановлюють жорсткі вимоги та правила, не припускають їх обговорення; дозволяють дітям лише мінімальну незалежність. Такі діти, як правило, відлюдькуваті, боязкі та похмурі, невибагливі та вразливі; дівчатка найчастіше є пасивними та залежними у підлітковому та юнацькому віці; хлопчики можуть стати некерованими та агресивними.
Ліберальний	Низький рівень контролю. Теплі взаємини	Недостатньо або зовсім не регламентують поведінку дитини. Відкриті для спілкування з дітьми, але домінантна спрямованість комунікації – від дитини до дорослого; дітям надають необмежену свободу (за незначного керівництва); не встановлюють обмежень. Діти схильні до неслухняності та агресивності, у присутності сторонніх поводяться неадекватно та імпульсивно, невимогливі до себе; іноді стають активними, рішучими творчими людьми.
Індиферентний	Низький рівень контролю. Холодні взаємини	Не встановлюють жодних обмежень; байдужі до дітей. Закриті до спілкування; обтяжені власними проблемами, не мають сил на виховання дітей. Якщо байдужість поєднується з ворожістю, дитину ніщо не втримує від вияву найруйнівніших імпульсів та схильності до асоціальної поведінки