Психофізіологія від 0-1 року

Я - НЕМОВЛЯ!

Психофізіологія від 0-1 року

В утробі матері дитина одержувала все необхідне, її організм був біологічно зв'язаний  з нею через плаценту. Відразу після народження все різко міняється: розвертаються і починають функціонувати легені, перебудовується система кровообігу, травлення та інші. Адаптація людини до внеутробного стану продовжується кілька тижнів і називається періодом новонародженості.

Відразу після народження стан немовляти оцінюють по 10-бальній шкалі Апгар. Абгар-тест названий на честь його творця, американського лікаря, Вірджинії Апгар. В даний час він застосовується в усьому світі. Дитина одержує оцінки від 0 до 2 балів на кожен із наступних п'ятьох показників: серцева діяльність, подих, м'язовий тонус, рефлекторні рухи і колір шкіри. Сумарна оцінка 9-10 балів - оптимальна, 7-8 - норма, 5-6 - невеликі відхилення, 4-0 - сильні відхилення в стані дитини.

ЯК ВИГЛЯДАЄ НЕМОВЛЯ

Пропорції тіла немовляти істотно відрізняються від пропорцій дорослої людини. Голова немовляти здається дуже великою і важкою для його крихітного тільця. До моменту народження вона складає четверту частину тулуба, до 2-х років - п'яту, до 18 років - наближається до 1/8.

Пропорції частин тіла. Спочатку тулуб дитини довший ніж кінцівки, а руки довші ніж ноги. Стопи маляти здаються непомірно великими, живіт видається вперед, виглядає надутим. У дитини ще слабко розвинений  підшкірний жировий прошарок, тому вона може здаватися худою. Згодом співвідношення частин тіла зміниться, жировий прошарок збільшиться.

Голова. У немовляти рідко буває ідеально кругла голова. Здавлювання голови під час пологів і зсув кісток черепа для захисту мозку звичайно призводять до зміни її форми. Часто голова буває овальної форми для того, щоб дитина легше проходила по родових шляхах. Вона може бути набряклою, здавленою в деяких місцях чи витягнутою в довжину. Деформації виникають через сильний стиск м'язами матки під час перейм. Але навіть, якщо голова і здається злегка шишкуватою чи припухлою, мозку шкода не заподіяна. Вже на першому тижні життя дитини деформація форми голови помітно зменшується.

Зуби. Немовля звичайно народжується без зубів. Перші зуби прорізаються на 4-8-му місяці життя. Дуже рідко трапляється, що дитина народжується з зубами чи вони з'являються раніше встановленого терміну. Це заважає грудному годуванню, тому що зуби можуть ранити сосок.

Шкіра. Шкіра немовляти рідко виглядає ідеально чистою. Нерідко зустрічаються червоні і синюваті плями, червоні чи білі прищики з жовтою серединою. Шкіра дитини, якщо її внутрішньоутробний період супроводжувався недостатнім харчуванням, майже завжди зморщена. Блакитні плями, що виглядають як синці, насправді пов'язані з тимчасовою зміною шкірного пігменту, вони частіше зустрічаються в дітей з темним кольором шкіри, зовсім нешкідливі і згодом зникають. До кінця першого місяця шкіра звичайно очищується.

Змащення. При народженні шкіра дитини покрита білою жировидною речовиною, яку називають первородним  змащенням. Вона є природним захистом шкіри. Після пологів її можна залишити, щоб вона всмокталася.

Висипання. У деяких дітей з'являються плямисто-червонуваті висипання з маленькими білими крапками. Це триває кілька днів і проходить без лікування.

Прищики. У немовляти бувають різні прищики. Більшість з них викликано недостатньо гарним функціонуванням шкіри і її пір. Червоні чи білі прищики з жовтою серединою на кінчику і крилах носа зникають самі через кілька днів.

Лущення шкіри. Деякі діти народжуються із сухою шкірою, що лупиться на долонях і підошвах, що не є ознакою екземи і зникає через кілька днів.

Тім'ячко. Тім'ячко - це м'яка ділянка на голові дитини, місце з'єднання 4-х кісток, що утворять верхню частину черепа. Поступово кістки зростуться і тім'ячко зникне. Тім'ячко закривається в період між дев'ятим і вісімнадцятим місяцем життя, звичайно до року. При спостеріганні видно, як тім'ячко пульсує в ритмі пульсації серця. Тім'ячко захищене дуже щільною плівкою, тому зашкодити йому при звичайних маніпуляціях з дитиною практично неможливо.

Волосся. Багато дітей народжуються відразу з волоссям. Це волосся може залишитися, а може стертися. У дитини може бути волосистий пушок (лануго) по всьому тілу, на плечиках, вушках, скронях, обличчі. Не хвилюйтеся, це зовсім нормальне явище, пушок стирається 1-2 тижня.

Нігті. Доношена новонароджена дитина відразу має нігті трохи довші за кінчики пальців. Вони ростуть дуже швидко. Кожні три дні рекомендується зрізати нігті, щоб дитина не подряпалася. Нігті потрібно обрізати в міру їхнього росту, тоді вони будуть правильно рости, не загинатися, не ламатися і не вростати в шкіру пальчика дитини. На ручках нігті потрібно обрізати відразу після народження, а потім - приблизно, кожні чотири дні. Їх потрібно обрізати маленькими манікюрними ножицями з заокругленими кінцями. Бажано це робити, коли дитина спокійно, спить чи розслаблено лежить. Перший і другий рази з незвички може бути важко, а потім ви звикнете і ніяких складнощів з цим виникати не буде.

Очі. У всіх немовлят спочатку блакитні або сіро-блакитні очі. Це зумовлено тим, що в райдужній оболонці відсутні пігменти. Природні пігменти почнуть утворюватися через кілька тижнів після народження, і очі дитини почнуть здобувати колір. Але тільки в рік чи два в дитини сформується визначений колір очей. Відразу після народження очі злегка набряклі. Це відбувається внаслідок сильного стиску під час пологів. Набряклість проходить сама через кілька днів. Дитина спочатку косить очима, і це нормально, тому що умінню бачити дитина буде ще вчитися. Якщо ж дитина продовжує косити в два місяця, покажіть її лікарю.

Новонароджена дитина звичайно плаче без сліз, а приблизно до місяця в неї з'являються перші сльозинки. Слізні протоки в багатьох немовлят закупорені чи звужені, тому сльози не можуть витікати, і в куточках очей утворяться білі виділення. Це звуження проходить саме в перші місяці життя.

Родові плями. У немовляти можуть бути рожеві цятки на переніссі, на підборідді і вгорі на шийці біля голівки. Мова йде про збільшені кровоносні судини, що зменшаться через кілька місяців. Вони називаються гемангеомою. Гемангеома - червоного кольору, іноді припухла, і може досягати розміру п'ятикопійочної монети. Вона не створює незручності дитині і часто проходить згодом сама по собі. Через місяць-два вона буде менш помітна, а до року чи до трьох не буде відрізнятися від інших ділянок шкіри.

Кефалогематома. Кефалогематома - пухлина, що виникає під час пологів. Під шкірою в дитини збирається кров. Невеликі кефалогематоми розсмоктуються в перші години чи дні після пологів. Якщо після 2-х тижнів у дитини ще є кефалогематома, обов'язково покажіть її хірургу. При необхідності лікар видалить цю кров шприцом. Якщо ж ви упустите час і покажете дитину після місяця, то пухлина може ущільнитися і її доведеться зашкрібувати.

Дихання дитини. Новонароджені діти дихають неритмічно. Часом їхнє дихання стає слабким, ледь чутним. Іноді дитина хропе уві сні. Це нормально. Якщо дитина видає подібні звуки уві сні, вас це не повинно турбувати. З іншого боку, якщо ускладнене дихання виникає раптово і має зовсім інший  звук, ніж постійне дихання - це може бути викликано крупом, астмою чи іншими захворюваннями. У цьому випадку, невідкладно, порадьтеся з лікарем.

Здригування. Немовлята здригаються від голосних звуків і несподіваних змін положення тіла. Деякі діти більш чутливі, інші менш.

Тремтіння. У деяких немовлят часом буває тремтіння підборіддя, рук і ніг. Це ознака того, що не­рвова система ще не досконала. Згодом ці явища проходять. Посмикування уві сні також бувають у бага­тьох маленьких дітей. Якщо посмикування здобува­ють характер повторюваних і переходять у тремтіння і посмикування всього тіла, у цьому випадку потрібно обов'язково порадитися з лікарем.

Жовтяниця немовлят. Фізіологічна жовтяниця зумовлена розпадом зайвих червоних кров'яних тілець. На ранніх стадіях життя печінка багатьох не­мовлят не в змозі справитися з величезною кількістю жовто-червоного пігменту, білірубіна, і не може цілком вивести його через нирки. Білірубін фарбує шкіру дитини в жовтий колір. Звичайно жовтяниця наростає з 2-го по 5-й день. До 2-х тижнів вона прохо­дить. Якщо жовтяниця тримається довго, дитину потрібно показати лікарю для визначення концент­рації білірубіна в крові. Якщо виявиться, що рівень білірубіна великий, дитині буде потрібно лікування.

Ікання. Це рефлекторний рух діафрагми — плас­кого м'яза, що відокремлює живіт від грудної клітки. Ікання з'являється після їжі і триває кілька хвилин. Воно зовсім безпечне і не турбує дитину. Це — знак того, що їжа потрапила в шлунок. Дитина звичайно спокійно переносить ікання, але можна і приголуби­ти в цей момент.

Чхання. Якщо дитина в перший місяць чхає сухо чи в неї є окремі скоринки в носі — це зовсім нормаль­не явище. Відбувається післяпологове очищення ор­ганізму. Сухі покахикування, почихування зовсім не означають, що дитина застудилася. Якщо ж з носа дитини течуть рідкі виділення — це нежить і її потрібно лікувати.

Сеча дитини. Відразу після народження до появи в мами молока дитина мочиться рідко, а з 3-го дня, після того, як одержує вже достатнє харчування, по­чинає мочитися часто — до 20 разів на добу. У перші дні сеча має інтенсивно жовтий і навіть коричневий колір, у наступні дні стане абсолютно прозорою і не буде залишати плям. Використовуйте підгузники, особливо під час сну.

Стілець дитини. Перші два дні після пологів стілець ди­тини темний, чорний чи чорно-зелений і по консис­тенції в’язкий. Це виходить меконій, першородний кал — усе, що назбиралося у дитини в кишечнику за внутрішньоутробне життя. Після двох днів почи­нається перехідний стілець, він ще схожий на меконій, але вже більш світлий і не такий густий. Через 4 дні в дитини встановлюється звичайний дитячий стілець консистенції сметани від солом'яного до яскраво-жо­втого кольору. Не хвилюйтеся, якщо стілець дитини не зовсім однорідний і в ньому присутні грудочки.

Статеві органи. Збуджена крайня плоть у хлоп­чиків і виділення з піхви у дівчаток, а також припу­хання молочних залоз і скупчування в них молочка

зв'язано з гормональними змінами в організмі немов­ляти. У дівчинки виділення можуть бути білими, прозорими, рожевуватими, червоними, аж до ма­ленької менструації. У дівчинки усі виділення потрібно акуратно вимивати ваткою. У хлопчика, акуратно зводячи шкірочку з голівки члена, проми­вати крайню плоть. До кінця першого місяця всі ці явища закінчаться.

Молочні залози. Припухлість молочних залоз мо­же бути як у дівчаток, так і у хлопчиків. Під впливом гормонів у них збирається зовсім мало молочка, і во­ни злегка припухають. Якщо при цьому немає почер­воніння і біля сосочка немає затвердінь, то робити нічого не потрібно. Якщо ж припухлість досить вели­ка, залоза тверда, то це трохи схоже на грудницю, як у мами, застій молочка. У цьому випадку потрібно прикласти капустяний лист, попередньо злегка відбивши його й обдавши окропом. Можна викорис­товувати компрес із сиру. Добре зарекомендував себе корж із чорного хліба, меду й олії. Олію і мед потрібно злегка розігріти, потім замісити небагато тіста з чор­ного хліба так, щоб вийшов корж. Цей корж потрібно остудити і покласти на грудку дитини. Якщо ці мето­ди не допомогли, і залоза досить тверда, у цьому ви­падку ми рекомендуємо зробити компрес з камфор­ною олією. Як правило, після цього відступає будь-яке набухання грудей у дітей.

Пупок. Після пологів пуповину перерізають в 2-3 см від живота дитини. Частину пуповини, що залишилася, потрібно кілька разів у день рівномірно обробляти густим розчином марганцівки чи зелен­кою, сушити. Важливо ретельно обробити зріз пупо­вини, а також усю довжину пуповини аж до пупочного кілечка. Його обробляти не потрібно. Інакше на животику в дитини будуть ранки і буде сильно лу­щитися шкірочка. Через кілька днів після народжен­ня, частіше на 4-5 день, пуповина відпадає сама. Після цього залишається ще нетривала пупочна ран­ка, яку потрібно кілька разів у день ретельно проми­вати 3%-им розчином перекису водню. Зручно з піпетки капнути пару крапель у пупочок, а потім сте­рильним ватяним тампоном ретельно вимити пупочне кілечко. Раз у день після обробки перекисом рекомендується обробити пупок зеленкою. Бажано це ро­бити після купання дитини.

Поки є культя пуповини, дитину не купають, а ко­ли пуповина відпала і зажила пупочна рана, дитину можна купати вже без всяких обмежень. Пупок не важко тримати в чистоті, і тоді він затягнеться швид­ко й акуратно.

Багато батьків турбуються, що може утворитися пупочна грижа. Потрібно дати трохи підрости ма­ляті, коли жировий прошарок збільшиться, пупок перестане випинатися. Гарною профілактикою пупочной грижі є заняття гімнастикою для зміцнення м'язів живота.

РЕФЛЕКСИ

У новонародженої дитини є рефлекси. Частина з них життєво важливі, наприклад, дихальний реф­лекс. Він зберігається на все життя. Інші рефлекси -  архаїчні. Вони зіграли свою роль у внутрішньоутробному періоді життя, а зараз будуть поступово зникати, поступаючись місцем руховим навичкам і умінням. Дуже важливо, чи має дитина архаїчні рефлекси, тому що їхня присутність свідчить, що нервова система працює, а також показує рівень розвитку дитини.

Пошуковий рефлекс. Цей рефлекс розрізнимий відразу після народження і зв’язаний з пошуком їжі. У відповідь на погладжування в зоні кута рота, дитина повертається у бік вашого пальця і відкриває рот. Таким чином, дитина шукає джерело харчування. Цей рефлекс допомагає дитині відшукати материнські груди і припасти до них.

Смоктальний рефлекс. Як тільки дитина трохи відпочине після пологів, їй відразу хочеться їсти і мати під час годування зауважує, що в дитини сильно розвинений смоктальний рефлекс. Дитина починає інтенсивно ссати, коли вона відчуває в роті сосок або навіть палець. Важливо, щоб перше ссання дитини було з грудей, тоді вона добре запам’ятає цей процес і добре буде ссати груди.

Ковтальний рефлекс. Діти вміють ковтати і тому відразу можуть ссати молозиво з грудей мами і проко­втувати його.

Автоматичне крокування. Якщо немовля підняти так, щоб ступні його ніг спиралися об стіл, воно авто­матично починає крокувати, «як космонавт». Цей рефлекс згасає через 3-6 тижнів. Іноді в дітей ноги заплітаються, або цей рефлекс виражений слабко. У цьому випадку дитині знадобиться спеціальний ма­саж, вправи у воді для того, щоб «розплутати ніжки». Проводилися експерименти, коли дітям не давали за­бути цей рефлекс, а продовжували і після 3-6 тижнів ставити дитину на ноги для закріплення рефлексу. У цьому випадку діти починали ходити швидше. Більш охоче дитина буде ходити не по суші, а по гумо­вому килимку у ванній, коли вода налита їй під груди.

Хапальний рефлекс. Якщо до внутрішньої сторо­ни руки доторкнутися пальцем чи будь-яким предме­том, то дитина стисне його в кулачок дуже сильно. Цей рефлекс широко використовується в комплексі динамічної гімнастики. Коли дитина навчиться бра­ти предмети, приблизно на 4-му місяці життя, цей ре­флекс змінюється усвідомленим хапанням. На сто­пах ніг також виявляється хапальний рефлекс. При натисненні на стопи ніг дитини її пальці почина­ють згинатися і залишаються в такому положенні до­ти, поки не припиниться роздратування.

Плазувальний рефлекс. У немовлят є плазувальний рефлекс. Дитина підтягує ніжки під себе, при цьому просуваючись вперед. Їй можна трошки допомогти, підставивши свої долоні під її п'яточки. Здорове немовля може в перший же день повзти дуже далеко, тому спочатку бажано використовувати «гніздечко» — обмежений простір, з якого дитина не може виповзти.

Захоплюючий рефлекс, відомий за назвою рефлексу Моро. Шум чи зміна положення лякають дитину, і вона реагує на це бурхливими рухами тіла. Вона швидко і високо підкидає свої ручки і ніжки. На 4-му місяці життя цей рефлекс у дитини згасає.

СВІТ ПОЧУТТІВ ДИТИНИ

Немовля може все, що сприймає своїми органами зв'язувати воєдино, упорядковувати і реагувати на це. Відразу після першого подиху дитина починає користуватися своїми органами почуттів, щоб пізнавати світ, у який вона прийшла. Маля не тільки використовує навички, отримані в утробі матері, за короткий час воно швидко навчається всьому ново­му. У нього є величезні потенційні можливості багато чого засвоювати.

Сучасні дослідження дають відповідь, що ж саме бачить і почуває дитина відразу після народження.

Зір. Якщо дитина народжується в приміщенні з приглушеним світлом, вона широко відкриває очі і починає оглядатися навколо. Якщо вона народжується в родильній кімнаті з яскравим освітлен­ням, то щільно стуляє очі: вона робить так, щоб не осліпнути в перший момент. Відразу після народжен­ня дитина шукає зоровий контакт із мамою. Еволюція надала немовляті ідеальний зір для виживання. Най­краще дитина бачить на відстані 20 см. Вона може в межах 20-30 см зосереджувати зір на будь-якому об'єкті. З погляду виживання, таким об’єктом є його мати і їжа, а все інше на цій стадії розвитку може ли­ше привести дитину до паніки. Тому гострота зору в дитини на відстані ще в 20-30 разів слабкіша, ніж у дорослого, а очі ще не здатні налаштовуватися на да­лекі і близькі об'єкти. Блаженне небачення маляти дозволяє йому залишатися спокійним і одночасно іде­ально сприйнятливим до сигналу, що надходить від його захисниці. Дитина поки не сприймає деталі. Притягає дитину обличчя — велике коло, на якому є два маленьких кола і горизонтальна і вертикальна смуги носа і рота. Йому подобається усе, що рухається і випромінює емоції. Ви можете помітити, що рухи обох очей ще недостатньо скоординовані, однак, це не косоокість. Діагноз косоокості в дитини встанов­люється до третього місяця життя, коли зоровий нерв майже цілком сформований. У цей період дитина мо­же краще наводити погляд на навколишні предмети, чіткіше їх бачити, довше на них зосереджуватися. Предмети, що рухаються, вона буде проводжати очи­ма. Її усе більше починає цікавити навколишнє. При­близно з 6 місяців вона починає відрізняти обличчя інших людей, крім мами і тата. Одночасно вклю­чається реакція занепокоєння і тривоги на незнайо­мий подразник. Хоча цілком зір формується лише до 4 років, до року більшість дорослих реакцій на зовнішній зоровий подразник вже сформована. Однорічна дитина вже цілком візуально адаптована. 

Слух. Слух дитини також натренований ще з внутрішньоутробного життя. Там вона чула биття серця матері, пуповини, різні звуки ззовні. Хоча слу­ховий нерв цілком розвивається лише до кінця першого року, у дитини яскраво виражена здатність чути з періоду новонародженості. Вона відразу відрізняє знайомі голоси від чужих. Найбільше слух дитини настроєний на голос мами, і це не дивно, адже вона звикла вже до її голосу. Відразу після народжен­ня і протягом ще декількох днів внутрішнє вухо ди­тини заповнене рідиною, що зм'якшує сприйняття неймовірної кількості різноманітних звуків, які зва­люються на дитину після появи на світ.

Дитина повертає голову в напрямку, звідки доно­ситься звук. Установлено, що дитині більше подоба­ються високі частоти, ніж баси. Багато дорослих лю­дей інстинктивно змінюють тембр голосу на більш ви­сокий при розмові з дитиною, адже такий голос їй по­добається більше. Мама, що розмовляє з дитиною, що воркоче над нею, робить їй неоціненну послугу. У лю­дини слух прямо поєднаний з унікальною функцією, якою не володіє більше ніяка істота на Землі, — здатністю до зрозумілої мови. Її здатність до сприйняття і розходження звуків ідеальна. Починаючи зі стадії статевого дозрівання, вона починає згасати. Іронія полягає в тім, що до того моменту, коли люди­на зможе скористатися дорогою стереосистемою, вона вже не зуміє її по-справжньому оцінити.

Органи нюху. У світі дорослих зір безроздільно па­нує над нюхом, однак, у житті дитини її ніс відіграє дуже важливу роль. Дитина відразу після народжен­ня розрізняє запахи, вона відразу впізнає свою матір по специфічному запаху її шкіри. Вона розрізняє за­пах молока. Притягнута запахом молока, дитина відразу прагне ссати груди. По запаху вона може відрізнити свою маму від іншої жінки. Дивно, але і мати може по запаху впізнати свою дитину без будь-яких інших підказок. З усіх почуттів запах і смак для дитини відіграють найважливішу роль. Дитина на­кладає свій запах на материнські груди, на свої іграшки і пелюшки. Після того, як їх виперуть, дити­на втрачає до них інтерес.

Смак. У лоні матері дитина вже розрізняла смак. В роті в немовляти на тисячу більше смакових рецеп­торів, ніж у дорослої людини, деякі з них розташо­вані навіть за щоками. Усі вони спрямовані тільки на одне — на сприйняття материнського молока. Чис­ленні проведені експерименти з підсолоджуванням і підсо­лювання навколоплідної рідини показують, що ди­тині різноманітні смакові відчуття були небайдужі. Існують чотири основних смаки: солодке, кисле, со­лоне і гірке, котрі в сполученні дають усю ту гаму смакових відчуттів, якими насолоджуємося ми, до­рослі. Але в дитини працює інша динаміка. Розчин цукру викликає сильний смоктальний рефлекс, а розчин солі — зовсім іншу реакцію. Ці механізми забезпечують дитині дотримання строгої молочної дієти. Не випадково дорослі в момент сильного щиро­сердечного хвилювання шукають заспокоєння в чашці солодкого чаю чи гарячого шоколаду, так во­ни регресують у стан дитинства.

Смакові пристрасті, на думку вчених, форму­ються ще з періоду внутрішньоутробного життя. Якщо під час вагітності Ви вживали часник, цибу­лю чи прянощі, Ви можете вживати їх і під час грудного вигодовування. Хоча молоко буде мати запах цих речовин, дитина буде з апетитом спо­живати те, до чого вона вже звикла.

Почуття дотику. За допомогою дотику немовлята можуть відчувати тепло, холод і біль. Це теж розвине­но з часу перебування в лоні матері. Інтенсивний тілесний контакт, погладжування, носіння на руках особливо важливі на початку тому, що сприяють кра­щому здоровому розвитку дитини і є необхідним ком­понентом для розвитку органів почуттів. Вони також сприяють утворенню визначених гормонів, що впли­вають на ріст і розумовий розвиток дитини. Тому те, що маленька дитина проситься на руки — не примха, а життєво важлива для неї необхідність.

Дитина починає досліджувати світ за допомогою рота. Тактильне відчуття в цей період життя сильніше за все виявляється на губах і язику. Пізніше дитина використовує кінчики пальців, яки­ми вона торкається людей і предметів для їхнього відчуття і дізнавання.

Здатність мислити. Часто запитують, чи розумна дитина. Строго говорячи — ні. Розум — це здатність зіставляти виниклі проблеми з досвідом минулого. Немовля занадто мало жило на цьому світі, щоб мати будь-який досвід минулого. Однак у нього є здатність до навчання. Як губка, вона збирає враження, що надходять до нього від усіх органів почуттів. Мозок здорової дитини до моменту початку ходьби букваль­но начинений враженнями. У нас немає впевненості, що нудне дитинство веде до відставання в розвитку, але чи варто ризикувати.

Розвиток органів сприйняття. Для правильного розвитку необхідне подразнення органів почуттів. Яскраві іграшки, що рухаються перед очима дитини, пісенька, що співає мама, дотики, забави з дитиною, масаж, гімнастика, носіння на руках так само життєво необхідні, як і годування. Це емоційна їжа для повноцінного розвитку дитини. Але дитину не потрібно перезбуджувати. На надлишок роздратуван­ня вона реагує відверненням голови, гримасами, нев­доволенням і плачем. Якщо після тривалого спілкування і гри у дитини з'являються ці реакції, вихо­дить, їй потрібний відпочинок і сон.

ШІСТЬ СТАНІВ НЕМОВЛЯТИ

У дорослої людини сон складається з декількох циклів, що поділяються на два великих періоди: повільний чи спокійний сон, і парадоксальний сон, названий так тому, що цей стан не схожий на сон і на положення сплячої людини: виразна міміка, безладні рухи очей, часті пульс і подих, посилення електричної активності мозку. Це — сон зі сновидіннями. Однак протягом усього періоду новонародженості людина пе­ребуває, по суті, у перехідному стані від сну до пильну­вання, у стані більш-менш активної напівдрімоти. Проте, її поведінка і реакції протягом доби помітно змінюються. Якщо ми будемо знати різні стадії сну, то зможемо краще зрозуміти реакції дитини.

Глибокий спокійний сон. Дитина спить зі стисну­тими кулаками без найменших очевидних рухів, але її м’язи знаходяться в тонусі. У цій фазі виробляється гормон росту.

Активний парадоксальний сон. Дитина здається збудженою, з живою мімікою, посмішками, гримаса­ми, очі рухаються під напівприкритими віками, руки і ноги роблять дрібні рухи, дихання нерегулярне, з паузами, що можуть тривати до 15 секунд. Вам здається, що дитина от-от прокинеться.

Дрімота. Дитина знаходиться в перехідному стані напівсну. У цей момент не беріть її на руки і не роз­мовляйте з нею, інакше вона прокинеться.

Спокійне пробудження. Дитина спокійна, уважно дивиться навколо, мало рухається, але може «відповісти» вам, зображуючи посмішку чи міміку.

Активне пробудження. Дитина дуже напружена, скоріше, збуджена, рухає руками і ногами. Здається, що вона легко може прокинутися.

Збуджене пробудження. Дитина нервує, стогне, го­лосно плаче, і вам ніяк не вдається її заспокоїти. У перші тижні ці фази більш часті і довші, ніж фази спокійного пробудження чи сну, потім вони потроху зменшуються і зникають до 3-го місяця. Дайте їй ви­спатися. Даремно привчати немовлят до визначеного режиму сну. Потрібно дати йому можливість знайти свій власний ритм. Необхідні місяці, щоб воно знай­шло необхідну рівновагу.

Не втручайтеся в цикли сну вашої дитини. Поста­райтеся не плутати стан пильнування й активний па­радоксальний сон, коли дитина здається збудженою, відкриває очі, чи посміхається, пхикає уві сні. Не беріть її на руки, не думайте, що вона просить вас про це, їй потім важко буде заснути. Почекайте, поки во­на виявить свої бажання більш чітко. Ви швидко навчитеся розрізняти ці стани.

ДИТИНА САМА ПІДБЕРЕ ПОТРІБНИЙ РЕЖИМ

Режим дня — це правильний розподіл у часі і пра­вильна взаємопослідовність в задоволенні фізі­ологічних потреб організму: пильнування, сну і году­вання, а також своєчасної зміни різних видів діяльності під час пильнування.

Правильний режим сприяє нормальному функці­онуванню всього організму, оберігає нервову систему від втомлення. При народженні у дитини немає ніякого режиму сну і пильнування, вона засинає в різний час дня і ночі, різна і тривалість кожного відрізка сну.

На першому місяці виробляється добовий ритм сну і пильнування, із 2-3 місяця — денний ритм і пра­вильна послідовність сну, годування і пильнування. Спочатку потрібно прослідкувати за ритмом, який встановлює сама дитина, а потім поступово встановити режим, зручний для дитини і для матері. Гнучкий ре­жим — це зведення кількості годувань до розумного, в більш або менш певні години, і припинення нічних годувань, як тільки дитина буде до цього готова. Та­ким чином, вільний режим не означає безладне году­вання кожні 1-2 години, як тільки дитина проки­неться або занепокоїться. Уміло складений режим з урахуванням індивідуальних особливостей дитини забезпечить бадьорий, урівноважений, емоційно позитивний стан малюка.

В міру зростання режим дня ускладнюється. Враховуючи реакцію дитини на будь-яку зміну режиму, потрібно пам’ятати, що зміни треба вводити поступово, дотримуючи послідовність режимних процесів, годування, пильнування.

У години, встановлені для сну, треба створювати умови сприятливі для засинання, а в час пильнування — умови, що активізують рухову і емоційну активність дитини. Дуже корисно під час денного сну перебування на свіжому повітрі. Дитина швидко за­синає, сон її стає тривалим і глибоким.

Під час пильнування необхідно урізноманітити діяльність дитини. У перші місяці це чергування по­ложень, зміна іграшок, розмова з дитиною, гра, фізичні вправи, масаж.

ОСНОВНЕ ПРАВИЛО ГОДУВАННЯ НОВОНАРОДЖЕНОГО

Годувати «на вимогу» — значить, давати малюку їсти, коли він голодний, а не по режиму. Голод — це нове відчуття для дитини: в утробі матері його «підго­довували» постійно. Тепер же він вимушений подов­гу обходитися без їжі. Його системі травлення ще важко впоратися з великою кількістю їжі, що надхо­дить через довгі інтервали. Тому на перших порах ос­новне правило — годувати потроху і часто. Якщо Ви будете примушувати малюка чекати годування, після того, як він сам попросив, ні до чого хорошого це не приведе — він так настраждається, що не буде смоктати і його довго доведеться заспокоювати. Майте на увазі – незадоволена потреба, на даному етапі потреба в їжі, викликає агресію. А якщо не зупинити відчуття злості тоді, коли це необхідно, коли дитина голодна, настає стан відчаю. Може немовля ще не розрізняє відчуттів та емоцій, але для цього воно тут, щоб вчитися їх відрізняти, щоб вчитися розуміти себе. І, коли ви не задовльняєте потребу голоду дитини через режим, Ви непрямим «текстом» кажете немовляті – «Ти не відчуваєш голод. Ти не голодний.» - і в такий спосіб підміняєте те відчуття, яке воно відчуває, агресію на відчай, або ще гірше на невизначеність.

Відгукуючись на прохання малюка, Ви не балуєте йо­го. У перші тижні він прокидається і плаче, тому що зголоднів. У міру зміцнення системи травлення і зро­стання шлунка збільшуються інтервали між годуван­нями і кількість їжі.

Дійсно, перше, на що спрямовується агресія людини, це їжа. І, природно, цей перший досвід "маніпуляцій" з їжею, а також використання зубів (успішний або не дуже), відкладає глибокий відбиток на подальші особливості поводження з енергією агресії. Настільки виразний, що можна навіть проводити деяку діагностику, спостерігаючи за характером прийняття їжі у дорослої людини.

Але про це пізніше. А зараз давайте розглянемо, через які закономірні фази розвитку проходить кожне дитя в цій важливій справі становлення (або навпаки - придушення) природної агресивності.

Агресія - це будь-яка поведінка людини, пов'язана зі спробами звернення за ресурсом до навколишнього середовища, або її перебудови відповідно до своїх потреб, а також видалення з неї чогось "незручного".

Очевидно, саме їжа є тим першим ресурсом з навколишнього середовища, до якого звертається людина. Виходить, по відношенню до їжі людина поводиться агресивно з самого народження. Власне, інакше й бути не може, адже від цього залежить її виживання.

Причому можна помітити таку особливість. У міру того, як дитина навчається володінню своїми зубами, а його здібності пережовувати їжу стають все більш "витонченими", його активність, ступінь автономності від матері збільшуються.

Ф. Перлз описував 3 фази розвитку агресивності.

1-я фаза (сосункова). Це найпримітивніший період, хоча і дуже важливий щабель агресії. Виживання новонародженого повністю залежить від інших людей, зокрема, від матері. Арсенал засобів впливу на зовнішній світ у малюка вкрай мізерний: крик та агукання. Їжа, легка для засвоювання - тільки рідка. Вживання їжі, звичайно ж, необхідно, але сам процес відбувається рефлекторно, автоматично і несвідомо.

Ось подивіться, що відбувається, коли малюк почуває голод (тобто змушений "взяти" необхідні для існування і розвитку речовини від навколишнього середовища, матері). Він плаче, кричить. Потім з'являється мама і дає йому бажаний сосок грудей з молоком. Дитина рефлекторно смокче груди. Підкреслюю! Рефлекторно, інстинктивно! А потім, коли голод задоволений, так само інстинктивно засинає і "відпадає". Усе! Коли відчуття голоду з'являється знову, "цикл" повторюється.

 2-я фаза (різцева). Подальше істотне просування дитини в цьому світі пов'язане з двома факторами. Він стає більш рухливим (повзає), і у нього починають зростати передні зуби - різці. Зауважте, сфера впливу і автономність від батьків у дитини збільшується, хоча б за рахунок того, що він тепер може харчуватися не тільки молоком, але і іншою їжею. Для цього він активно використовує різці.

Якщо говорити про агресію, то вона перейшла на новий рівень розвитку дитини вона виражається не тільки у вигляді "сліпого" голоду, але і у вигляді спроби "перевірити" їжу її на придатність для організму (смак і консистенцію - починає розвиватися чутливість) і навіть в деякій мірі її "змінити" різцями і язиком - я маю на увазі відкушування, спроби жувати, випльовування. Зверніть увагу, останні три дії припускають набагато більше активності і усвідомленості, чи не так?

Що змушує дитину кусати їжу? Психологи (наприклад, засновник гештальт-терапії Ф. Перлз) вважають, що це природньо, природне явище - нижчий щабель вродженої так званої "зубної (дентальної) агресії". На цій фазі дитина може "вгризатися", і відкушувати шматки, але ще не може їх повноцінно подрібнювати.

 3-тя фаза (молярна). І, нарешті, у дитини починають рости корінні зуби. Так звані "моляри", призначені для ретельного подрібнення їжі до потрібної кондиції. А потрібна кондиція - це кашоподібна рідина. Саме в такій формі вона нешкідлива для ніжних стінок стравоходу і шлунка, вона повноцінно обробляється шлунковим соком і перетравлюється.

Необхідно відзначити, що на 3-й фазі дитина стає максимально "агресивною" до їжі, але і повністю автономною в плані їжі (включаючи материнське молоко), так як тепер може їсти практично все, що їсть дорослий. Крім того, при нормальному перебігу розвитку дитина тепер стає досить чутливою до смаку їжі.

А тепер - чотири моменти істини, попрошу тиші і уваги.

Одержуваний дитиною досвід агресивності - перетворення їжі в більш-менш прийнятний вигляд (у відповідності зі своїми потребами) - генералізуется, узагальнюється і поширюється на інші сфери життєдіяльності. І в першу чергу, на особливості поглинання, засвоєння іншої їжі - ментальної. Тобто інформації.

 Різні травми, аномалії, "смакові переваги", які сформувалися у дитини в цей період, відгукуються і в дорослому віці. Причому не тільки в особливостях обробки (вибору, кусання, пережовування, ковтання та ін.) "звичайної" їжі, але і інформації.

 Можна проводити певну психологічну діагностику людини за характером вживання їжі.

 "Правильне" (в психологічному сенсі) харчування, дозволяє уникнути не тільки проблем з шлунково-кишковим трактом, а й позбутися від багатьох психологічних труднощів, особливо пов'язаних з агресією.

ЧАСТОТА ГОДУВАНЬ НОВОНАРОДЖЕНОГО

Вимагати їжу малюк буде, як тільки відчує голод. Спочатку ці вимоги будуть вельми частими. У ново­народжених немає чіткого «розкладу». На 3-4-й день годувати доведеться кожні 2-3 години, в денний час разів вісім, не враховуючи коротких вечірніх годувань. Вночі, напевно, треба буде годувати разів 2-3, тому що немовлята до шеститижневого віку рідко сплять більше 5-ти годин підряд. Діти, яких годують грудь­ми зазвичай вимагають їжу частіше, ніж ті, що на штучному годуванні, оскільки грудне молоко засвоюється легше і швидше, ніж молочна суміш. Через три місяці малюк, швидше за все, вже зможе пристосуватися до режиму годування з інтервалами в 3,5-4 години: п'ять разів вдень і 1-2 рази протягом ночі. Якщо Ви годуєте молочною сумішшю, можливо, вдасться перейти на цей режим трохи раніш.

ВІДМІННОСТІ НОВОНАРОДЖЕНИХ ХЛОПЧИКІВ І ДІВЧАТОК

Крім явних відмінностей статевих органів, ново­народжені хлопчики і дівчатка мають ще і явні психічні відмінності. Дівчатка, в середньому, більше сплять, у них більш низький, ніж у хлопчиків, поріг тактильної і больової чутливості. У хлопчиків краще розвинені м'язи, вони здатні довше втримувати го­лівку в положенні на животі. Дівчатка більше реагу­ють на солодке і при підсолоджуванні молока збільшують активність ссання більше, ніж хлопчики. Дівчата краще навчаються втримувати увагу при слуховому, а хлопчики при зоровому подразненні. У хлопчиків і дівчат в ранньому віці спостерігаються різні му­зичні пристрасті: дівчатка краще реагують на плав­ну, повільну і мелодійну музику, а хлопчики — на уривчасті звуки.

ФОРМА СПІЛКУВАННЯ З ДОРОСЛИМИ

Плач

Дитині потрібні величезні зусилля, щоб пояснити дорослому, що йому треба. У перші 12 місяців най­важливішою формою вербальної комунікації є плач. Це просто заклик про допомогу. Дорослому не завжди зрозуміло, через що ж плаче дитина.

Причин плачу у новонародженого усього сім: біль; дискомфорт; самотність; голод; надмірна стиму­ляція; недостатня стимуляція; фрустрація.

Коли ми, дорослі, заподіюємо собі біль, ми рідко плачемо, хіба що біль дуже гострий. А дитина почи­нає плакати відразу ж. І правильно робить, адже вона сама не в змозі оцінити, наскільки серйозна її травма. Плач приводить до неї на допомогу експерта — дорос­лого. Якщо дитину мучать коліки, вона плаче сильно і голосно, при цьому червоніє, вигинається, підтягає ніжки.

Дитина, що відчуває дискомфорт, плаче не так сильно: її треба переодягнути.

Якщо дитина голодна, її може заспокоїти тільки їжа, однак, якщо дитина вже дуже розкричалася, потрібне деяке додаткове заспокоєння.

Дитина, відділена від своїх батьків, буде плакати, поки знов не зуміє воз'єднатися з ними. У неї закладе­на програма потреби в захисті, вона існує у всіх ди­тинчат ссавців.

Капризний плач виникає у дитини, якщо вона ду­же багато грала. Другі 6 місяців життя дитина часто плаче від нудьги.

І, нарешті, фрустрація — відчай. Сигнал того, що та мета, до якої дитина прагне, поки фізично для неї недосяжна.

Плач немовляти — це завжди благання про допо­могу, і потрібно до нього ставитися саме як до такого. У кожної мами є природжена давня здатність відрізняти свою дитину за плачем і, більш того, розрізняти типи плачу. Ця здатність зберігається навіть під час глибокого сну.

У місяць дитина плаче вже в повному розумінні цього слова — з її очей течуть сльози.

Плач в кінці дня. Між другим і десятим тижнями, при максимальній інтенсивності, приблизно, на шос­тому тижні, часто при настанні вечора, з 17 до 23 го­дин, дитина починає плакати, корчитися, виявляти всі ознаки важкої хвороби. У той же час вона чиста, випила досить води, їй не спекотно... Цей «вечірній не­спокій» педіатри називають вечірньою дизритмією. Не бійтеся. Цей стан відповідає фазі неспокійного пробудження, яка зникає до 3-го місяця. У вашої ди­тини немає іншого способу справитися з напружен­ням, накопиченим за день, і вона «розряджається». Вважайте, що це труднощі пристосування до ритмів дня і ночі.

Не користуйтеся снодійними! Не існує ефективних снодійних для корекції порушення сну у маленьких дітей. Більш того, снодійні препарати можуть пору­шити розвиток мозку і його дозрівання.

Не приписуйте плач тільки колікам. Болі в животі з’являються менш регулярно протягом дня і не пояс­нюють вечірнього плачу. Інша помилка — вважати, що дитина плаче тільки від голоду. Не старайтеся на­годувати дитину, щоб її заспокоїти, але і не приму­шуйте її плакати. Зберігайте спокій і оточіть дитину спокійною атмосферою уваги. Чекайте, поки встанов­ляться її ритми.

УСМІШКА

Інша форма ранньої комунікації — це усмішка. Ніщо так не чарує нас в дитині, як її усмішка. Немов­ля володіє унікальним природним рефлексом уп­равління обличчям.

Першою, починаючи з 3 дня життя і до кінця пер­шого місяця, з’являється протопосмішка або рефлек­сивна усмішка. Вона з’являється на секунду і ледве помітна. Частіше за все вона є реакцією на високий жіночий голос, тобто на голос матері і на лоскіт. За­гальна усмішка з'являється після 4-го тижня. Вона супроводжується блиском очей і є реакцією на будь-яко­го дорослого. І, нарешті, після 4-го тижня і до 7-го з’являється найбажаніша специфічна усмішка. Те­пер дитина розрізняє обличчя своїх батьків і реагує усмішкою тільки на них. Мама і тато стають членами дуже закритого клубу, сторонніх туди не допускають.

Таке найважливіше завдання усмішки приверну­ти до дитини позитивну, люблячу увагу. Дитина, що одержує цю люблячу увагу, усміхається все частіше і довше. Саме тому усмішка вважається основною оз­накою, яка знаменує закінчення новонародженості і перехід до дитинства. Для немовляти усмішка основ­ний спосіб соціального спілкування доти, поки воно не навчиться говорити.

ПРОБЛЕМИ НОВОНАРОДЖЕНОГО

Фізіологічна втрата маси тіла. У перші дні життя більшість новонароджених трохи втрачають у вазі. Це пояснюється тим, що у дитини, яка народилася, об’єм шлунка маленький, і за перше годування вона може з'їсти всього 6-10 мл молозива. Потім, з дня в день, здатність шлунка сприймати їжу зростає, об’єм його постійно збільшується. Але все-таки це не задовольняє всі фізіологічні потреби дитини в харчо­вих речовинах і енергії. Ось і виходить, що протягом першого тижня малюк в якійсь мірі використовує власні запаси харчових речовин, отриманих в утробі матері. Цим і пояснюється невелика втрата, яка зви­чайно становить 100-150 г в порівнянні з масою тіла при народженні.

Опрілості. Шкіра дитини дуже ніжна і має схильність до опрілостей. У більш вигідному поло­женні знаходяться діти, з яких відразу після пологів не витерли змазку. Вона дуже швидко вбирається і сприяє нормальному стану шкіри. Треба тримати ди­тину в чистоті, щоб вона не лежала в мокрому, не пе­регрівалася і не потіла.

Основний принцип, яким варто керуватися при об­робці опрілостей, почервоніння шкіри, шелушіння і пітниця, полягає в наступному: все, що здається вам рихлим, слизьким, жирнуватим, наприклад, опрілості під пахвами, (вони немовби блищать) треба обробляти присипкою. Все, що лущиться, здається сухим і неначе вимагає вологи, треба мастити простерилізованою соняшниковою олією або рідким вазеліном.

Будьте уважні до дитячої косметики. Якщо ви про­буєте щось нове, змастіть краєчок опрілості і по­дивіться, як буде виглядати ця дільниця. Якщо все пройшло нормально, можна змастити всю запалену по­верхню. Важливо, щоб шкіра дитини постійно провітрювалася, нехай дитина як можна більше ле­жить роздягнена.

Зригування і блювота. Зригування це викид з шлунка молока, свіжого або що згорнулося, на неве­лику відстань. Блювота — це викид молока на значну відстань фонтаном.

Діти часто разом з повітрям зригують невелику кількість молока. Зригування звичайно проходить до трьох місяців, рідше — коли дитина починає ходити. Буває, що зригування з'являється у віці кількох місяців. Якщо дитина добре додає у вазі і спокійна, то зригування не є ознакою захворювання.

Блювота виникає у дітей рідко. Вона пов'язана зі спазмом пілоричного сфінктера або ж є ознакою початку захво­рювання. Якщо дитина блює один раз, зовні спокійна, в неї нормальна температура, — це не пред­ставляє небезпеки. Якщо ж блювота повторюється, у дитини температура, то вам необхідно обов'язково порадитися з лікарем. Іноді часта блювота буває у надто збуджених дітей, а також у дітей з природже­ним дефектом шлунку. У цих випадках необхідна лікарська консультація.

Молочниця. Молочниця — це грибкова інфекція. Зовні вона нагадує молочні пінки, прилиплі до слизо­вої оболонки порожнини рота, вони не знімаються, якщо їх злегка потерти. Якщо у вашого малюка мо­лочниця, треба після годування протирати його рот содовим розчином, щоб позбавити грибок залишків молока, яким він харчується. Для цього розведіть в склянці води одну чайну ложку соди, намотайте на палець бинт і цим розчином обережно протріть рот дитини. Можна використати слабкий розчин марганцівки.

Коліки. Коліки — це різкий біль в кишках, викли­каний газами, які пучать животик дитини. Вона піджимає ніжки або витягує їх і напружує, пронизливо кричить і випускає іноді гази через задній прохід. Під час їжі дитина несподівано вигинається, сердито кричить і піджимає ніжки або починає барахтати ними — все це говорить про те, що в дану мить дитину турбують коліки. Коліки зазвичай проходять до трьох місяців, вони більше непокоять хлопчиків, ніж дівчаток.

Профілактика колік. Частіше викладайте дитину на живіт спати. У такому положенні живіт буде зігріватися і коліки будуть менше турбувати дитину.

Не починайте годування дитини, якщо ви помітили у неї здуття живота, спочатку допоможіть їй позбутися газів, що скупчилися в кишках. Для цього існує кілька прийомів, виберіть найбільш зручний для вас і ефективний для вашої дитини:

•     поносіть дитину на руках, притиснувши її животи­ком до свого теплого тіла;

•     покладіть на живіт дитини сухий теплий ком­прес: нагрійте праскою пелюшку і складіть її вчетверо;

•      зробіть дитині теплу ванну;

•     поклавши дитину на спину, зробіть легенький масаж живота теплою долонею (щільно приклавши до живота) за годинниковою стрілкою;

•     можна скористатися газовідвідною трубкою, ввівши її на 1-2 см в пряму кишку.

Для профілактики кишкових колік також важли­во позбуватися повітря, що потрапляє в шлунок дити­ни у час ссання. Для цього після годування підніміть і потримайте дитину у вертикальному положенні «стовпчиком». Зручніше усього це робити так: лівою рукою підтримуєте малюка за спинку, а правою — м’яко натискаєте на животик. Відбувається відрижка повітрям, і дитині полегшає. Не забувайте про лікарські засоби від здуття животика, але про них обов'язково радьтеся з лікарем.

Стілець дитини. Спочатку стілець буває 1-4, а іноді — 6 разів у день. Найчастіша проблема, яка буває при штучному вигодовуванні — це схильність до закрепів.

В перші місяці у дітей, що знаходяться на штучно­му вигодовуванні, буває рідкий або зеленуватий, або створожений кал. Якщо стілець такий або його вигляд різко змінюється за якістю і кольором, необхідно по­радитися з лікарем.

Рідкий, частий, зеленкуватий за кольором і з пога­ним запахом стілецьл свідчить про початок кишкового за­хворювання.

У рідкому стілець часто буває слиз, наявність якого підтверджує захворювання кишечника. Слиз попа­дає в кал, якщо у дитини нежить або бронхіт. Часто у здорових новонароджених в перші тижні також ут­ворюється слиз, тому що кишечнику важко пристосу­ватися до молочної суміші. Коли Ви починаєте підгодовувати дитину овочами, його стілець може мінятися, наприклад, забарвлюватися в червоний колір через вживання буряка.

Сліди крові на поверхні калу вказують на те, що на стінці прямої кишки або заднього проходу є тріщини від дуже твердого калу. Треба вжити заходів, щоб дитина не страждала закрепом. Якщо в калі багато крові, необхідно терміново звернутися до лікаря. Якщо дити­на, що вигодовується грудьми, має стілець не жовтого, а жовто-коричнево-зеленого кольору з чорними про­жилками, це може говорити про те, що їй не вистачає волока. У цьому випадку мамі обов’язково треба вжити заходів до збільшення кількості свого молока.

ДИСБІОЗ КИШЕЧНИКА

У більшості випадків дисбіоз кишечнику в дітей раннього віку розвивається в зв'язку з пізнім прикладанням їх до грудей матері після народження. У цьому випадку, протя­гом перших п'яти днів життя дитини, відбу­вається витіснення корисних мікробів, отри­маних від матері в процесі пологів, і інтенсив­не заселення травного тракту умовно-патоген­ними мікроорганізмами. У таких випадках формування нормальної біфідофлори відсу­вається в часі. І ці малята частіше, ніж діти, що одержують материнське молоко, стражда­ють кишковими захворюваннями. Також у житті дитини можна виділити ще один украй важливий момент, що несприятливо впливає на формування нормальної бактеріальної флори кишечника, — коли ди­тину рано відлучають від грудей. Істотні якісні зміни характеру харчування за короткий період часу приводять до вираже­них змін у складі мікрофлори кишечника — дисбіозу.

У лікуванні дисбіозу кишечнику в даний час найбільш вивченим напрямком є застосування бак­терійних препаратів на основі мікроор­ганізмів — представників нормальної мікроф­лори людини. У нашій країні найбільш попу­лярними і вивченими є препарати, виготов­лені на основі біфідо- і лактобактерій. У бага­тьох країнах у молочні суміші для годування грудних дітей з метою збільшення біфідофло­ри кишечника додають лактулозу.

Дози біопрепаратів, що рекомендуються, у залежності від віку дитини і ступеня ви­разності дисбіозу, коливаються від 2,5 до 15 доз у день. Тривалість їхнього застосуван­ня — до 4-х тижнів.

ПЕРШИЙ МІСЯЦЬ

До кінця першого місяця середня вага дитини – 3800-3900 г і ріст 50-52 см.

Число щоденних випорожнень у дітей, що перебувають на грудному вигодовуванні, варіює в середньому 1-3 рази в день. У деяких воно може бути більш частим (до 6-7 у день), а в інших, навпаки, може бути «закреп» (2 рази в день). Число випорожнень у дитини, що перебуває на штучному вигодову­ванні менше. Стілець у таких дітей може бути 1-2 рази в день.

Перше сечовипускання відбувається після народження. Виділювана в перші дні сеча часто залишає на пелюшках плями червоно-цегельного кольору; їх дає не кров, а солі (урати). Протягом 5-8 днів це явище зникає. В перші 3-4 дні сечовипускання більш рідкі, а в міру того, як дитина краще ссе, число їх зростає до 8-15-18 на добу. Якщо дитина мочиться менше 5-ти разів на до­бу — це означає, що вона має потребу в більшій кількості рідини.

Харчування

~     Практика показує, що на першому місяці життя зручний для годування наступний тимчасовий режим: 6.00, 9.00, 12.00, 15.00, 18.00, 21.00 і одне годування вночі, коли дитина прокинеться і  лементом дасть вам зрозуміти, що зголодніла.

~     Дитині, яка перебуває на штучному або змішаному ви­годовуванні, досить випити 1-2 чайні ложки води між годуваннями. Також можна дати небагато попити вночі, ко­ли вона плаче, але ви упев­нені, що вона не голодна.

~     Не обов’язково давати про­сту кип’ячену воду. Можна за­пропонувати дитині слабень­кий чай чи додати у воду тро­хи цукрового сиропу.

~     Коли вашій дитині пішов вже третій тиждень, можна замінити питну воду яким- небудь відваром, напри­клад, шипшини чи яблучним відваром.

Сон

У перші дні здається, що немовля увесь час спить. У нього ще не виробле­ний ритм сну і пильнування. Крім того, на сон дитини можуть несприятливо вп­линути важкі пологи. До 7-10 дня він стає більш глибоким, з’являється період пильнування. Сон може тривати 2-2,5-3 години, рідше 3,5-4 години. Мати повинна відзначати періоди пиль­нування, щоб знати, коли треба бути готовою до годування.

Вкладання спати

За останні роки в деяких країнах укоренився метод вкладання немовляти «на живіт». Це по­ложення вважають більш фізіологічним. Ди­тина спить вільно, коліки в животі заспокою­ються; якщо спостерігаються зригування чи блювота, то немає небезпеки потрапляння блювотних мас у трахею. Таке положення та­кож запобігає і виправляє пороки хребта і нижніх кінцівок; крім цього в грудних дітей не відзначається уплощення голови на рівні тім'яних і потиличних кісток. Зміцнюються та­кож потиличні і спинні м'язи. Багато батьків зіштовхуються з запереченнями з боку се­реднього медичного персоналу, коли в такий спосіб намагаються укладати малят. Медики підтверджують, що нібито дитина може задихнутися. Якщо немовля здорове, а спати буде не на пуховій подушці, то задихнутися воно не може.

Проблеми

~   Якщо ви раптом помітили, що у ва­шої дитини постійно сльозяться очі і зі слізного горбка — ледь помітного от­вору — виділяється слиз чи гній, то одна з ймовірних причин цього — закупорка слізно-носової про­токи. Якщо протя­гом тижня вам не вдасться прочисти­ти протоку за допо­могою стерильної серветки, кип'яче­ної води чи слабко­го розчину фурациліну, зверніться за допомогою до окуліста.

~     Протягом усього першого року життя дитині необхідно уводити вітамін D у кількості, зазна­ченій лікарем, у противному ви­падку в перші місяці життя в періоди максимального ро­сту з’являються оз­наки рахіту.

До кінця першого місяця:

~   добре бачить яскраві і великі предмети і картинки, але ще не може сфокусувати обох очей на дрібних деталях;

~   стежить поглядом за будь-яким рухом чи предметом, якщо він знаходиться на відстані 15-25,5 см від її обличчя, може зосередити погляд на Вашому обличчі під час годування;

~    реагує на звук, повертає голову до джерела звуку, стежить за ним очима;

~   може відрізнити голос батьків від інших голосів;

~   має відмінно розвинутий нюх, дотик і смакові відчуття;

~   рухи поки мимовільні, рефлекторні;

~   випрямляє ручки і ніжки, при цьому пальчики на них розходяться. Лежача на спині чи на боці грудна дитина часто притискає ручки до тіла, стискає і розтискає кулачки.

ДРУГИЙ МІСЯЦЬ

Наприкінці другого місяця середня вага дитини – 4500-4700 г та зріст 52-56 см.

У дитини, що вигодовується грудьми, стілець варіює від 1 до 5-6 на день. Дійсний запор буває рідко, тому не треба нічого починати при більш рідкому стулі. Крім того, варто помітити, що при введенні в режим харчування фруктових соків, стул стає звичайно більш частим і м'яким.

У дитини, що штучно вигодовується, стілець більш рідкий (1-3 рази в день), але більш рясний.

Сечовипускання в немовляти ще досить часті, близько 10 разів у добу.

Харчування

~   На 2-му місяці трохи змінюється режим харчування. Це  пов’язано з тим, що у Вас більше молока, ніж місяць тому, і дитина більше висмоктує; відповідно їй необхідно більше часу на травлення. Тепер можна годував дитину не через кожну третю годину, а через три з половиною. Пропоновані години годування наступні: 6.30, 10.00, 13.30, 17.00, 20.30 і одне годування вночі, якщо дитина прокинеться, а якщо не прокинеться, не будіть до ранку.

~   З 2-го місяця Ви можете трохи урізноманітнити меню дитини, що знаходиться на змішаному чи штучному вигодовуванні, тому що їй необхідно більше вітамінів і мінеральних солей. Харчові добавки краще починати з овочевих і фруктових соків.

~   Для початку найкращий яблуч­ний сік. Спочатку дайте маляті спробувати крапельку з піпетки, потім, наступного дня, після дру­гого годування дайте половину чайної ложки, наступного дня — одну чайну ложку. До кінця 2-го місяця доведіть обсяг до 6-ти чай­них ложок за два заходи.

~   Сік ні в якому разі не можна змішувати з молоком, бо якщо ця суміш не сподобається дитині, во­на може відмовитися і від молока. Тому давайте сік маляті через дві години після годування. Усякий раз, коли ви даєте маляті який-небудь новий сік, уважно стежте за його реакцією, чи немає висипань і червоних плям на шкірі. Варто пам’ятати, що можлива алергія.

Сон

Сон більш глибокий і займає 17-18 годин на добу. У нічний час періоди сну мають тенденцію до злиття: дитина спить 5-6 годин без перерви і пропускає годуван­ня в 24 чи в 2 години ночі, іноді і те й інше, поступово, протягом 2-3 тижнів.

Позіхання

Серед підозрілих явищ позіхання вимагає особливої уваги. Воно може бути пов’язане з травленням, але його аномальна частота мо­же бути ознакою мозкового розладу. Поза всяким захворюванням позіхання буває довгим і частим у вкрай недоношених дітей; воно зни­кає разом з остаточним дозріванням. У народжених у термін дітей позіхання зустрічається рідко, якнайбільше 1-3 рази протягом 10-15 хвилин, поки дитину тримають роздягненою.

Проблеми

~    Якщо Ваша дитина довго і безперервно плаче, це може бути зумовлено спазмами ки­шечника — коліками. Саме біль від колік змушує маля видавати пронизливі звуки. Вони зви­чайно з’являються в перші три тижні після народження маляти і проходять приблизно через три місяця.

~   Якщо після сну дитині важко відкрити очі, повіки склеєні гній­ними виділеннями, що засиха­ють — це кон’юктивіт. Якщо хво­роба не запущена, то з нею легко справитися в домашніх умовах. Щопівгодини очі необхідно промивати теплим розчином фурациліну чи відвару ромашки. Після промивання й очищення вік потрібно закласти за повіку 1%-ву еритроміцинову очну мазь.

До кінця другого місяця:

~    дитина краще контролює м’язову діяльність, рухи стають більш координованими (моторна координація). Прогрес відзначається завжди від м’язів голови до м'язів кінцівок;

~   маневруючи своїм тілом і упираючись ніжками, вона переносить свою вагу на руки;

~   може посміхатися і навіть сміятися у відповідь, гукати;

~   розглядає власні руки і ноги, піднімає голову (залишаючи ніс і рот вільним для подиху) і груди, лежачи на животі;

~   вчиться дотягуватися і визначати близький предмет;

~   між годуваннями спить менше і довше грається, особливо по вечорах;

~   у середньому маля плаче 2-3 години на день;

~   сидячи на руках, може протягом декількох хвилин тримати голову.

ТРЕТІЙ МІСЯЦЬ

Наприкінці третього місяця середня вага дитини – 5300-5750 г та зріст 57-60 см.

Звичайно зберігається щоденна кількість стільця попе­реднього місяця. Але консистенція його міняється залеж­но від харчування, це не повинно бути причиною для зане­покоєння.

До кінця 3-го місяця грудні діти вже не терплять брудних і мокрих пелюшок.

Харчування

У цьому віці дитина може перебувати як на природно­му, так і на штучному й зміша­ному харчуванні. Розпорядок при будь-якому вигодовуванні однаковий. Поки Ваша дити­на не досягла віку 4-х місяців, вона повинна їсти 6 разів на день. Що стосується нічної перерви, вона прийме рішен­ня сама. Якщо маля проки­неться, Ви його нагодуєте, якщо ні, не будіть його до ран­кового годування.

Сон

Починаючи з тримісячного віку рекомен­дується, щоб дитина спала одна, в окремій кімнаті, у власному ліжечку. Пам’ятайте, немає необхідності створювати дитині під час сну штучну тишу. Вона може і повинна спати в зви­чайних домашніх умовах.

Ні в якому разі немовля не повинне спати в од­ному ліжку з матір’ю!

Період сну вночі збільшується або за рахунок відмовлення дитини від 2-х нічних годувань, або за рахунок більш пізнього пробудження вранці. Деякі діти усе ще прокидаються рано; однак проти цього не треба нічого робити. На щастя, вони сплять більше в міру того, як ростуть.

Проблеми

~   Якщо Вас насторожило дивне явище: ди­тина починає ссати груди і раптом кидає їх і плаче — не виключено, що в маляти болять вуха. Як це перевірити? Спробуйте натисну­ти дитині на козелки вушних раковин. Якщо Ваше маля залишиться лежати спокійно, то, цілком ймовірно, отиту в нього немає; але якщо дитина починає після натискання на козелок виявляти занепокоєння чи скрикувати, можливо, у нього отит. У цьому випадку вам необхідно звернутися за допомогою до отоларинголога.

~   На 2-3-му місяці в дитини можуть з’явитися червоні плями на щоках, іноді дуже яскраві — це ексудативний діатез. Через деякий час ці плями покриваються скоринкою. Скоринки турбують маля, під ними можуть відчуватися біль і сверблячка. Явище ексудативного діатезу має у своїй основі алергічну природу, треба уважно спостерігати за раціоном дитини і матері, що годує.

До кінця третього місяця:

~   Ваше маля вже досить добре контролює рухи голови і, си­дячи у Вас на руках, може тримати її вже кілька секунд;

~   м'язи шиї зміцніли, тому воно вже може повертати голову в одну й іншу сторону;

~   маля починає відчувати своє тіло і розуміти, що його дії за­лежать від його бажань, тому воно може довго вивчати рух своїх пальчиків, складати долоньки, згинати і розгинати ручки;

~   до 3-х місяців долоньки маляти вже майже зовсім відкриті і пальці тільки злегка зігнуті. Якщо дитині вкладати в руку іграшку, вона її хапає і міцно тримає кілька хвилин;

~   нижні кінцівки повернені назовні, зігнуті і злегка розсунуті, у стані пильнування дитина увесь час сучить ніжками;

~   у маляти відзначається прогрес зорової функції, він бачить предмети на відстані 30-40 см, стежить за ними очима, рух очних яблук координований;

~   коли Ви з нею розмовляєте, дитина агукає Вам у відповідь, посміхається, виражаючи свої почуття, рухає губами, мовою і навіть намагається копіювати Ваш голос;

~   реакція маляти на навколишній світ стає усе відчутніше і во­но хвилюється, коли впізнає улюблені предмети.

ЧЕТВЕРТИЙ МІСЯЦЬ

До кінця четвертого місяця середня вага дитини – 6550-6900 г і зріст 63-64 см.

Харчування

~    Триває грудне вигодовування.

~   З 4,5-5 місяців поступово вводимо овочеве чи фруктове п’юре. Починаємо з 1-2 чайних ложок перед полудневим годуванням грудьми. Якщо дитина виш­товхне язиком першу ложку, не засмучуйтесь, трохи пізніше вона розсмакує і почне їсти з за­доволенням. Доцільно починати з якого-небудь одного овочу, а коли маля до нього звикне, можна вводити наступний.

~   Дехто вважає картоплю ос­новною їжею, але це омана. У ній занадто багато крохмалю і мало кальцію. Картопля може лише бути основою пюре, але не мож­на, щоб вона складала більше половини обсягу прикорму.

~   При першому прийомі твердої їжі в маляти часто виникає закреп.

Сон

Нічний сон стає більш глибоким і безперервним. Денний сон маляти повинен скласти 2/3 періоду добового сну: година вранці і дві в обід. Коли саме дитину вкладати спати, залежить від її індивідуальних біоритмів, що, уже, напевне, відомі батькам.

Проблеми

~   До кінця 4-го місяця у Вашого маляти можуть набрякнути ясна і почнуть прорізуватися зубки (хоча частіше це відбувається в шість місяців). Ди­тина може стати дратівливою і неспокійною, у неї може підвищитися температура до 38-39°С, ви­никнула симптоми проносу і риніту.

~    Якщо в дитини кількаразова блювота і пронос, до приходу лікаря допоможіть маляті. Вона втра­чає велику кількість рідини і солей, тому варто да­вати маляті потроху пити злегка підсолену воду. Якщо в дитини кількаразовий пронос, не поспі­шайте викидати пелюшки, одну з них Ви повинні показати лікарю. При рідкому стільці намагайтеся частіше підмивати дитину, і Ви уникнете подраз­нення шкіри.

До кінця четвертого місяця:

~   лежачи на животі, повертається на бік;

~   коли Ви берете його на руки, добре тримає голівку;

~    коли лежить на спині, іноді піднімає голівку і робить спроби самостійно сісти;

~   лежачи на животі, упирається руками в матрацик і злегка піднімає тулуб; дуже цікавиться усім, що відбу­вається навколо, оглядається, впізнає голос, відповідає посмішкою на посмішку, визначає, де знаходиться джерело звуку і намагається повернутися до нього;

~   пробує голос, белькоче, сміється;

~    дуже цікавиться іграшками, виражає радість з появою нової іграшки;

~   якщо в сусідній кімнаті починає грати музика, дитина завмирає і з цікавістю прислухається;

~    періоди пильнування стали більш тривалими.

П’ЯТИЙ  МІСЯЦЬ

До кінця п’ятого місяця середня вага дитини 7400-7800 г і зріст 64-67 см.

~   Фекалії значно змінюються. У стільці з'являються за­лишки неперетравлених фруктів і овочів, це природно. Тільки в тих випадках, коли кал буває рідким і рясним, варто звернутися до лікаря. Не слід переживати через незначні закрепи. Зі зміною харчування стілець стане менш твердим, а його виділення — менш скрутними.

~    Уведення нових продуктів харчування (масла, рослин­ної олії, фруктів і овочів) змінює властивості сечі і стільця. Сеча набуває запаху миш’яку. Шкіра навколо заднього проходу і статевих органів може почер­воніти, іноді з’являються тріщини. У таких випадках за розпорядженням лікаря застосовують ізолюючу мазь, а дитину варто залишати кілька разів на день з непо­критими стегнами і сідницями. Контакт із повітрям — найкращі ліки для попередження і лікування сідничної попрілості.

Харчування

~   На 5-му місяці життя грудне молоко залишається основним продуктом харчування. У достатній кількості дитина повинна одержувати вітаміни, особливо D і С. Маля вже спробувало соки, овочеві і фруктові п’юре. Фруктово-овочеві пюре варто починати давати потроху (з 1-2 чайних ложок) і поступово збільшувати порцію до 140-150 г.

~   У цей період у раціон маляти також необхідно вводити: сік (фруктовий, ягідний, овочевий) – 5-20 мл, фруктове пюре — 5-30 мл, овочеве пюре — 5-30 мл, соняшникову олію — 1-3 г.

Проблеми

~   Підвищення рухової «спритності» маляти просто зо­бов'язує батьків ще уважніше стежити за ним. На жаль, сум­ний досвід показує, що саме в цьому віці трапляється найбільша кількість травм, отриманих від ударів під час падіння. А все чому? Не тому, що батьки недостатньо догля­дають за дитиною. Просто вони ще не встигли звикнути до думки, що малюки в цей період вже далеко не «поліно». Во­ни стають в'юнкими, швидкими і верткими, тому вже такими легкими стають для них перевороти зі спини на живіт і на­впаки. Інший раз ви й оком моргнути не встигнете, а крихітка вже на підлозі!

~    Надмірна активність маляти іноді може призводити до подразнень на шкірі, у місцях, що найбільше піддаються тер­тю. Таке подразнення проявиться появою червоних плям на шкірі голови, спині, ніжках. Іноді з'являється і пітниця. У місцях, де багато потових залоз (шкіра голови, пахові складки, ділянки шиї), з'являються дрібні висипання (прищі), червоного чи рожевого кольору. Щоб уникнути цього, треба:

~               залишати на маляті мінімум одягу;

~                стежити, щоб на ньому було менше швів, які могли б вик­ликати подразнення;

~                вчасно змінюйте дитині одноразові підгузники.

До кінця п’ятого місяця:

~   рухова активність дитини швидко зростає, вона запросто і з задоволенням може діставати до рота пальчиками ніг і досліджувати їх;

~   ваше маля вже може тримати голову, знаходячись у вертикальному положенні;

~   сидячи, тримати голову на одній осі з тілом;

~   починає звертати увагу на дрібні предмети, фіксує поглядом предмети і координує рухи очних яблук з рухами голови в адекватному положенні;

~   часто захоплено верещить. Спілкування для неї стає найважливішим і улюбленим заняттям, вона з насолодою пищить, аукає, складає губи в трубочку, посміхається. Улюбленим звуком залишається голос людини, особливо голос мами;

~   звуки, що видає дитина, ще недосконалі, вона ви­мовляє прості сполучення голосних і згодних звуків, таких як «агу-агу»;

~   добрий слух, маля повертається до джерела звуків, розрізняє їх за тональністю, радіє власним звукам, йому не до вподоби занадто гучні і незвичні.

ШОСТИЙ МІСЯЦЬ

До кінця шостого місяця середня вага дитини 7970-8770 г і зріст 66-68 см.

Харчування

~   Шестимісячна дитина вже добре їсть з ло­жечки, відкриває рота, коли бачить їжу і знімає її губами. Намагайтеся годувати ма­люка грудьми. Особливо у спекотні літні місяці. Саме в цей період підвищується ймовірність різних кишкових інфекцій, а в їх профілактиці грудне молоко відіграє найважливішу роль.

~   В 6 місяців вводиться перший прикорм — молочно-круп’яна або молочно-злакова ка­ша в обсязі — 5-50 мл.

~   В цей період у раціон малюка також не­обхідно вводити: сік (фруктовий, ягідний, овочевий) — 30-50 мл, фруктове пюре — 40-50 мл, овочеве пюре — 50-150 г, творог в вигляді молочно-творожної пасти або творожно-фруктового пюре — 5-25 г, м’ясне пюре — 5-30 г, соняшникову олію — 3 г, вершкове масло — 1-4 г.

Перші зубки

~    у віці 6-ти місяців у деяких дітей можуть прорізатися перші зуби — 2 різці на нижній щелепі. В інших це може відбутися трохи пізніше, не засмучуйтесь! Якщо в дитини зубки прорізаються не вчасно, не варто хви­люватися. Це не зв’язано з якою-небудь недугою, пам’ятайте, що кожна людина індивідуальна.

~    Регулярні сонячні ванни сприятливо діють на ут­ворення кісткової тканини, зокрема, зубів.

~   У дитини під час прорізування зубів можливо підвищене слиновиділення. Підкладайте під голову маляти пелюшку, складену в кілька разів.

~    Якщо вам здається, що в дитини от-от з'являться зубки, не квапте процес, не давайте йому твердих предметів для жування: бубликів, хлібних скоринок, сушки. Він може відкусити яснами розмоклий у слині шматочок бублика, а проковтнути його не зможе. Шматочок може застрягти в дихальних шля­хах, тому не квапте природу!

Сон

Велика частина активного часу (тобто часу, ко­ли дитина не спить) присвячена удосконаленню рухових навичок. Маля багато «розмовляє», зви­чайно, на своїй мові, прислухається до всіх навко­лишніх звуків і досліджує усе, що потрапляє на очі, слух, нюх, смак і дотики. При цьому — ніякої ліні! Вже о 7 годині, а іноді і раніш воно готове зайняти­ся справою! Тому, якщо увечорі ви покладете до нього в ліжечко пару цікавих іграшок, то маляті бу­де чим зайнятися зранку!

Проблеми

~   У цьому віці деякі грудні діти стають боязкими і менш товариськими. Це не означає, що вони чогось бояться. Просто дитина починає розрізняти близьких і сторонніх людей і реагує відповідним чином. Вона дру­желюбно посміхається добре знайомим людям, до чу­жого відноситься стримано. Коли мова йде про лікаря чи патронажну сестру, що асоціюються з болем, вона плаче. Не треба примушувати дитину йти на руки до чужих людей, якщо вона показує, що їй це неприємно.

~   У цьому віці маляті набридає подовгу сидіти в ліжечку, тому дозволяйте йому плазувати по квартирі. Однак залишати дитину без нагляду ні в якому разі не можна, тому що зараз вона дуже допитлива і не проти «погосподарювати» у будь-якому доступному для неї місці: вивернути незамкнені шухляди, пограти з вашою косметикою, і того гірше — забратися в аптечку чи в кухонну шафу. Тому всі шухляди потрібно замкнути, а ключі сховати.

До кінця шостого місяця:

~    дитина вільно бере іграшки і подовгу ними грає, перекладаючи з однієї руки в іншу; займається своїми руками і ногами, може переміщатися у ма­нежі, навіть трохи підповзти до того предмета, що зацікавив;

~   спритно бере будь-які дрібні предмети;

~   перевертається не тільки зі спини на живіт, але і назад, вимовляє звуки, схожі на склади;

~   стійко сидить на руках батьків;

~   гарна координація м'язів очних яблук: дитина по­довгу дивиться на той чи інший предмет, стежить за людьми, що поблизу, і вже не косить очима, коли дивиться убік;

~   переводить погляд і повертається туди, де її щось зацікавить, може уловлювати настрій дорослих;

~   чує і повторює власні звуки, імітує сторонні;

~   голосно і пронизливо сміється, верещить і тішиться.

СЬОМИЙ МІСЯЦЬ

До кінця сьомого місяця середня вага дитини 8250-8920 г і зріст 67-69 см.

Харчування

В 7 місяців в раціон малюка повинні входити: сік (фруктовий, ягідний, овочевий) — 50-70 мл, фруктове пюре — 70 мл, овочеве пюре — 150 г, молочно-круп'яна або молочно-злакова каша — 50-100 г, творог в вигляді молочно-творожної пасти або творожно-фруктового пюре —- 10-30 г,  яєчний жовток 1/8-1/5 шт., м’ясне пюре — 30 г, соняшна олія — 3 г, вершкове масло — 1-4 г, сухарі, печиво — 3 г.

Улюблені звуки        

З різноманіттям звуків малюк віддає перевагу звукові па­перу, що рветься, і з задоволенням займається цією «роботою». Підтримуючи це природне бажання, не можна дозволяти дитині рвати книжки.

Купання

Купати дитину потрібно щодня або через день (10-15 хви­лин). Води у ванну (краще у велику) треба набирати так, щоб малюк міг сидіти й спокійно бавитися іграшками. В цьому віці найкращі іграшки для купання — пластикове відерце, лійка, човник, вудочка, рибка, заводні іграшки (ті, що призначені для води). Малюку цікаво все, що може виливатися, перели­ватися й пересуватися. Купання має проходити як захоплива гра, тоді малюк полюбить цю процедуру на все життя. Окрім того через воду малюк пізнає світ і розвиває моторні навики, а також пізнавальні процеси. Реко­мендована температура води — не більше +36^ο...+37^ο С, тем­пература приміщення — не нижче +22^ο С. Ніколи не залишай­те дитину у ванні на самоті!

Сон

~    Природно, що після такого напруженого дня, як у малюка, хто завгодно спав би, мов убитий. Ваш малюк не є виключенням, якщо немає причин для порушення сну. Нічний сон стає вже тривалим і спокійним (не без винятків, звичайно).

~   Вдень малюк спить 2 або 3 рази. Три­валість сну залежить від режиму дитини, го­мону, емоцій. Варто зазначити, що в такому віці малюк вже може розкриватися уві сні. Не треба непокоїтись з цього приводу. Про­аналізуйте, як дитина вдягнена, яка темпе­ратура у кімнаті, можливо, їй просто спекотно?

Проблеми

~   Свобода дій та переміщень дитини пов’язана з новою небез­пекою. Контакт з гарячими, гострими, колючими предметами призводить, на жаль, до перших травм, дрібні предмети дити­на може проковтнути. Необхідно уважно стежити за оточую­чим довкіллям, берегти дітей від травм, не давати їм дрібних предметів, при опіках не займатися самолікуванням, а терміново звертатися за медичною допомогою. Пам'ятайте - фізичні травми  тягнуть за собою психологічні травми і в такому випадку наслідки можуть бути непередбачувані: заікання, затримка в мовленні, нервові тікі та інше.

~   Дитина також може піддатися інтоксикації, адже її рот стає органом пізнання: все, що потрапляє до рук, вона підносить до рота. Тому усі шкідливі речовини (миючі засоби, косметику, горілчані напої, ліки) необхідно тримати подалі від дітей.

~   Після введення влітку в їжу великої кількості плодів фруктів і овочів кількість випорожнень дитини збільшується, вони набу­вають іншого кольору, може навіть з'явитися сіднична ерите­ма. Якщо випорожнення густі й не частіше трьох разів на добу, це не повинно вас лякати.

~   У деяких немовлят спостерігається звичка перед сном кача­тися або битися головою об стінки ліжечка. Дитина може пора­нитись. Тому батьки мають стежити за тим, щоб у дитини упро­довж дня була задоволена потреба у русі. Довге перебування на повітрі, більш тривала прогулянка до вечері та вкладання на ніч, спокійні ігри, щоденне купання й мирна атмосфера у ро­дині — найкращі заходи для заспокоєння малюка.

До кінця сьомого місяця:

~   у цей період швидко розвивається психіка дитини. Якщо дорослі називають великі предмети, розташовані у кімнаті, то ма­люк шукає і знаходить їх поглядом, відстежує предмети, що падають;

~   довго белькоче, повторюючи за доросли­ми прості слова: ау, га-га, ма-ма, та-та тощо;

~   мова, яку дитина чує з радіоприймача або телевізора, не пришвидшує, а іноді навіть уповільнює розвиток мовлення дитини внаслідок надмірного завантаження словами;

~   це час перших «воєнних дій» малюка проти батьків: він наполегливо домагається бажа­ного, добре розуміє заборони й заохочення;

~   сидить без підтримки, а за підтримки до­бре спирається на ніжки;

~   намагається їсти руками;

~   постійно повзає;

~   дитина осягає поняття часу, вона відчуває, що ранок чи вечір — це час годування, прогу­лянки або приходу батька додому. Ор­ганізація часу дитини залежить від того, як мати зможе адаптувати внутрішній ритм ди­тини до зовнішнього розкладу.

ВОСЬМИЙ МІСЯЦЬ

Наприкінці восьмого місяця середня вага дитини – 9-9,5 кг і зріст – 69-72 см.

Харчування

У 8 місяців раціон малюка включає: сік (фруктовий, ягідний, овочевий) — 50-70 мл, фруктове пюре — 50-70 мл, овочеве пюре —170 г, молочно-круп’яна або молоч­но-злакова каша — 150 г, кисломолочні продукти 5-50 мл, сир у вигляді молочно-сирної пасти або сирно-фруктового пюре — 30 г, яєчний жовток 1/4 штуки, м'ясне пюре — 50 г, соняшникова олія — 5 г, вершкове масло — 4 г, сухарі, пе­чиво — 5 г, хліб пшеничний — 5 г.

Привчайте до горщика

На 8-му місяці привчайте малюка до горщика. Перед використанням не забувайте зігріти горщик. Якщо він бу­де холодним і мокрим, дитина відчуватиме дискомфорт. Щоб запобігти травмам, ніколи не ставте горщик на стілець, лавку чи ліжко. Він має стояти на підлозі.

Проблеми

~   Ви повинні звернути увагу на ніжки дитини, тому що їхня кривизна може бути наслідком рахіту; це серйозне захворювання, що зумовлює різноманітні зміни в організмі, особливо небезпечний рахіт для дівчаток, оскільки може спричинити порушення природної форми тазу (плаский таз);

~   необхідно ретельно мити іграшки дитини, ті місця, куди важко дістатися рукою, обробляйте щіточкою, ад­же саме там накопичується інфекція. Якщо ж врахува­ти пристрасть дитини тягнути до рота кожну іграшку, то можна прогнозувати небажані наслідки; іграшки з хутра і тканин хоча й приваблюють малюка, але поки що не підходять йому, оскільки в них багато пилу, а по­мити їх неможливо.

~   у цьому віці дитину треба привчати до високого дитя­чого стільчика, але не забувайте, що його не слід стави­ти близько до столу; малюк може відштовхнутися ніжкою від стільниці й впасти разом зі стільцем;

~   завжди слідкуйте за тим, що оточує дитину: чи не стоїть поруч тарілка з гарячим супом, чашка з чаєм або ємність з побутовою хімією; дитина може раптово дотягнутися до одного з цих предметів і перекинути на себе;

~   малюк вже активно повзає по підлозі; ви маєте пам'ятати, що тепле повітря піднімається вгору, а хо­лодне, навпаки, переміщується вниз, тому необхідно бути впевненим у тому, що вашій дитині не холодно; для цього виміряйте температуру, поклавши градусник на підлогу; якщо температура виявиться низькою, вдягніть дитину тепліше;

~   у малюка ріжуться зуби, він відчуває біль, у нього по­силюється слиновиділення. Дитина капризує, відмовляється від їжі, випорожнення можуть почастішати і стати рідкими, будьте уважні. Аби не переплутати ці симптоми з іншою хворобою, обов’язково проконсуль­туйтесь з лікарем.

Наприкінці восьмого місяця:

~   дитина стає не лише міцнішою фізично, а й більш активною і рухливою; більше любить товариство, ніж самоту, і добре розрізняє людей, з якими кон­тактує;

~   триває процес прорізування зубів; у малюка вже можуть з'явитися 2 нижніх центральних різця, а мо­же прорізатись лише перший зуб;

~   при підтримці він вже добре стоїть на твердій по­верхні;

~   тримає голову й прекрасно нею балансує;

~   уміє переміщуватися на спині, піднімаючи і пере­суваючи сідниці; легко доповзає до іграшки, яка ле­жить далеко від нього;

~   самостійно сідає з положення лежачи на животі; сидить з рівною спиною, але за спроби задіяти обидві руки може перекинутись;

~   повертається в напрямку знайомого голосу;

~   вимовляє склади типу: «да», «ма», «та»; імітує і поєднує звуки;

~    виявляє ініціативу: може грати з вами у прості ігри, наприклад, давати вам іграшку, а потім її заби­рати;

~   спритно бере руками дрібні предмети; розрізняє іграшки; йому подобається збирати їх докупи; а та­кож бавитися з іграшками, що видають звуки;

~   із задоволенням розглядає себе у дзеркалі;

~   виявляє здоровий інтерес до своїх статевих ор­ганів: це природний етап розвитку.

ДЕВ’ЯТИЙ МІСЯЦЬ

У кінці дев’ятого місяця середня вага дитини – 10-10,5 кг і зріст 72-74 см.
Харчування

~    У 9 місяців раціон малюка має включати: сік (фруктовий, ягідний, овочевий) — 80 мл, фруктове пюре — 80 мл, овочеве пюре — 180 г, молочно-круп'яну або молочно-злакову кашу — 180 г, кисломолочні продукти - 50-150 мл, творог у вигляді молочно-сирної пасти або сирно-фруктового пюре  - 30 г, яєчний жовток - 1/4 штуки, м’ясне пюре — 50 г, страви з нежирних сортів риби (раз на тиждень) — 30-50 г, соняшникову олію — 5 г, вершкове масло — 5 г, сухарі, печиво — 5 г, хліб пшеничний — 5 г.

~   У цьому віці грудне молоко (або адаптована молочна суміш) має становити не більше 1/3-1/4 частки добового раціону дитини, а у рік можна вживати майже всі продукти харчування. Загальний об'єм їжі рекомендується збільшува­ти за рахунок продуктів, багатих на білок. В обід малюк мо­же з’їсти значно більше, ніж під часу сніданку чи вечері. Як­що терміни введення овочевого пюре дотримувались, то зараз його готують з найрізноманітніших овочів — моркви, буряку, гарбуза, білокачанної та цвітної капусти, зеленого горошку, кабачків, брукви. В пюре можна додавати ретель­но подрібнений кріп та петрушку (листя), а ближче до кінця дев'ятого місяця — зелену цибулю і салат. Якщо малюку не подобаються які-небудь овочі — не наполягайте. Хоча у ма­люка ще недостатня кількість зубів, він вже може пережову­вати за допомогою ясен і язика невеликі шматочки варених овочів, фруктів або печива, сухарики. Спочатку, хоча б 1/2 частину страви (овочевої, фруктової, ягідної) розминайте виделкою, а не протирайте через сито. Із звиканням малюка до нової консистенції прикорму можна буде збільшувати кількість мілко нарізаних шматочків. З круп, окрім греча­ної, рисової, вівсяної та манної, рекомендується перлова та ячна, пшоно не бажане, воно занадто грубе. Зерна кукурудзи не рекомендують до 2-х років, оскільки малюк при всьому бажанні не мо­же їх прожувати. Не забувайте давати дитині рос­линну олію, особливо якщо у неї ексудативний діатез. Здорові діти можуть їсти її з овочевим пю­ре, а ті, що страждають від діатезу, — з кашею. Рибу можна пропонувати малюку не частіше 1-2 разів кожні 7-10 днів, але вводьте її обережно че­рез вірогідність виникнення алергії.

Сон

Вдень відмовляється спати втретє. Періоди активності збільшуються. Нічний сон — від 10 до 12 годин. Дев'ятимісячна дитина спить 2/3 доби.

Проблеми

~    Під час прогулянки і активності дев’ятимісяч­ну дитину не можна залишати без нагляду ні на хвилину. Вона може вибратися з коляски й десь заповзти.

~   Усі члени родини повинні дотримуватися особ­ливої обережності, прибирати дрібні предме­ти — ґудзики, шарики, цукерки, які дитина може покласти до рота, ризикуючи подавитися.

Наприкінці дев’ятого місяця:

~   Малюк вже сидить без сторонньої допомоги протягом 10-15 хвилин. Може нахилитися і підняти іграшку. Довго тримає її, вивчає і обмацує пальчиками, перекладає з однієї руки в іншу, однак дрібні предмети брати ще важко, хапає їх, мов «клешнями».

~    Повертається у будь-який бік усім корпусом.

~   Речі, що потрапляють до нього, тягне до рота.

~   Довго й уважно стежить за предметом, що рухається, розрізняє не лише його колір і форму, а й розмір.

~   Може дуже швидко повзати у будь-яких напрямках, три­маючи при цьому що-небудь у руці

~   За допомогою дорослих стоїть. Намагається са­мостійно підводитись, використовуючи для опори який- небудь предмет. Зазвичай йому це вдається, кілька се­кунд він стоїть, але потім падає на підлогу, оскільки ще не вміє повільно опускатися і сідати. Йому необхідно навчи­тися добре керувати своїм тілом.

~   Малюку подобається копіювати інших. Він імітує голоси, кашель, а може за компанію навіть поплакати чи посміятися.

~   З появою нових людей тривожиться, а побачивши близьких одразу ж заспокоюється. Проявляє емоції — ра­дощі, страх, гнів, зневіру — єдиний доступний засіб вира­ження думок і почуттів малюка на цьому етапі розвитку.

~   Він потребує дедалі більше уваги до себе. Дитині не­обхідно ваше розуміння, інакше вона засмучується і виг­лядає нещасною. Хоча в цьому віці малюк прагне са­мостійності, він почувається безпечно тільки поруч з близькими людьми.

~   Легко запам'ятовує ігри. Він поки ще не грає зі старши­ми дітьми, але цікавиться їх іграшками.

~   Досі малюк забавляється своїми пальчиками на руках і ногах.

~   Із задоволенням плескає в долоні й грається у «Великий-маленький», «Де ти?». Говорить: «Ма-ма», «Та-то», «Ді-ду», «Ба-ба», «Бі-бі».

ДЕСЯТИЙ МІСЯЦЬ

Харчування

~   З 10-го місяця й до року раціон малюка постійний і має включати: сік (фруктовий, ягідний, овочевий) — 100 мл, фрук­тове пюре — 90-100 мл, овочеве пюре — 200 г, молочно- круп’яну або молочно-злакову кашу — 200 г, кисломолочні про­дукти -  150-200 мл, сир у вигляді молочно-сирної пасти або сир­но-фруктового пюре — 50 г, яєчний жовток - 1/2 штуки, м'ясне пюре — 50-60 г, страви з нежирних сортів риби (раз на тиж­день) — 50-60 г, соняшникову олію — 5 г, вершкове масло — 5-6 г, сухарі, печиво — 10-15 г, хліб пшеничний — 10 г.

~   За можливості, продовжуйте годувати дитину грудьми.

~   Прикорм бажано ускладнювати. М'ясо вже можна вживати у вигляді фрикадельок. Краще давати їх з овочевим гарніром. Фрикадельки можуть бути й рибними. Найкращі сорти риби для цього — тріска, морський окунь, сріблястий хек. Сухарик в обід частіше замінюється шматочком білого хліба. Як відомо, хліб перетравлюється важче, ніж сухарик, тому вводиться він пізніше й поступово.

~   Дуже важливо навчити дитину активно їсти. У десять місяців у неї прорізуються зуби — верхні й нижні, центральні різці. Не слід просто вкладати їжу до рота дитини. Треба домагатися, щоб вона сама не лише знімала її з ложки губами, а й кусала. Вчити кусати зручніше за все на яблуці. Якщо дитина наполег­ливо відмовляється від якоїсь страви, слід вилучити її на кілька днів, а потім увести знову, але маленькими порціями.

~   Малюк вже може їсти салати з варених протертих овочів і з сирих протертих фруктів. Овочевий суп готують з нарізаними шматочками моркви й картоплі.

~   Дитина може вже їсти фрукти у сирому вигляді, яблука й груші, очищені від шкірки (ягоди й виноград зазвичай дають не раніше 2-х років, оскільки малюк ковтає їх цілими).

~   Починаючи з 6-ти місяців, дітям необхідні сирі фрукти. Це мо­жуть бути передусім пюре або м'якоть яблук, слив, апельсинів. Такі продукти можуть бути куплені вже в готовому вигляді або ж приготовані зі свіжих фруктів. Наприклад, для приготування яб­лучного пюре необхідно очистити від шкірки й насіння ретельно вимите яблуко й натерти його на дрібній тертці. М’якоть сливи можна давати маленькими шматочками, попередньо по­мивши сливу кип'яченою водою та акуратно знявши шкірку й видаливши кісточку. Також невеликими шматочками можна да­вати апельсини та мандарини, але задля цього зніміть плівочку з дольки фрукту й виделкою витягніть кісточки, намагаючись не вичавити корисний натуральний сік.

Враховуючи несприятливу екологічну ситуацію, педіатри рекомендують уводити в раціон малюка натуральні соки й пюре промислового виробництва, де фрукти й овочі піддаються ре­тельному контролю, а тому гарантують відсутність у соку непотрібних, шкідливих для малюка домішок. Приготування соку в домашніх умовах не дає впевненості в тому, що використову­вані фрукти та овочі, куплені в магазині або на базарі, безпечні. Наприклад, часто першим улюбленим овочем дитини стає мор­ква, яка вважається справжнім акумулятором нітратів. Тому використовуйте власноруч вирощені фрукти та овочі.

~   Вибираючи сік для свого малюка, треба насамперед врахову­вати його індивідуальні особливості, стан здоров'я, смаки й приналежність до вікової категорії, якій відповідає певна серія продуктів. Належність соків до тієї чи іншої вікової групи зале­жить не лише від плодів, з яких виготовляють сік, а й від ступе­ня їх подрібнення й освітлення, а також від включення в нього додаткових компонентів (цукру, лимонної кислоти тощо).

~   Соки — це один з оптимальних способів покращення харчуван­ня, тому в кінці першого року життя дитини кількість соку в її щоденному раціоні має становити 50-100 мл, а в 2-3 роки — 1-2 стакани. І частіше згадуйте вислів Гіппократа: «Людина є те, що вона їсть».

11-12 МІСЯЦЬ

Наприкінці 12-го місяця середня вага дитини – 11-11,5 кг, а зріст – 75-77 см.

Харчування

Годування на 11 -му місяці і просте, і складне. Просте тому, що час прийому їжі, її обсяг і кулінарна обробка практично не змінились порівняно з попереднім місяцем. А складне — у зв’язку з необхідністю привчати дитину до нових страв. Оскільки діти все нове сприймають насторожено, ввести в їх раціон незнайому страву нелегко. Необхідно урізноманітнити майже всі види їжі.

Гігієнічні навички

Продовжується оволодіння гігієнічними навичками. Дитина сама бере чашку і п’є з неї. Ложка, яку вона доти тримала в руках чисто символічно, іноді використовується за призначенням. І хоча батькам додається чимало клопоту, такі дії необхідно заохочувати. Може сама сідати на горщика якщо він стоїть десь в її кімнаті, але ще не вміє спускати штанці, тому, все одно, мочить їх.

Сон

У цьому віці добова тривалість сну має ста­новити 14 годин. З них 10-12 годин нічний сон і 2 години — денний. Зазвичай денний сон — у першій половині дня. Але деякі діти ще сплять вдень 2 рази.

Зуби

У віці 12 місяців дитина вже може мати 12 зубів. Це вісім різців (по чотири зверху і зни­зу) і чотири корінні зуба. Якщо у вашої дити­ни у цьому віці ще немає 12 зубів, — не страшно. Вони можуть прорізатись упро­довж наступних 3-х місяців, і це теж буде норма. Ваше завдання полягає в тому, щоб дитина в достатній кількості отримувала солі кальцію, фосфору та вітамін D.

Наприкінці 12-го місяця:

~   11-й місяць життя — своєрідна межа фізичного розвитку дітей. У цей час маса їхнього тіла втричі більша, ніж при на­родженні.

~   Дитина вже прагне самостійно стояти і навіть крокувати, якщо її підтримувати за руки.

~   Іноді в цьому віці вона намагається самостійно пересува­тись, тримаючись за спеціальне пристосування для ходіння, табуретку або штовхаючи перед собою стілець. Малюк спов­зає на животі з дивану, піднімається вгору похилою площиною або по сходинках. Якщо падає, то не завжди плаче.

~   Помітно покращується координація руху пальців.

~   Дії малюка ускладнюються: він надягає й знімає кільця з пірамідки.

~   Йому подобається відкривати й закривати коробочки, вкладати що-небудь у них, виймати вміст, м’яти і рвати папір; він вже знаходить і дає названу іграшку.

~   Віддає перевагу змістовим іграшкам, з їх допомогою здійснює сюжетні дії: заколисує ляльку, роздягає її, возить на машині.

~   Вміє пов'язувати назви предметів з місцем їхнього життя: птах — у небі, черв’як — в землі.

~   У цьому віці малюк вже може на 5-10 хвилин зосереджува­ти свою увагу. Однак цю навичку треба розвивати. Одна з умов — повага до занять маленької людини. Якщо малюк сам себе чимось зацікавив, краще не заважати йому. Але якщо малюк не знає, чим себе зайняти, тоді треба йому до­помогти.

~   Приблизно в 11 місяців він починає говорити свої перші слова, хоча деякі діти вимовляють їх чітко вже в 9 місяців, а деякі мовчать до року і довше.

~   Знає імена близьких, вимовляє перші двоскладові слова «мама», «тато», «баба». Порядок засвоєння їх залежить від того, хто з дорослих найбільше уваги приділяє дитині.

~   Із задоволенням «читає», гортає сторінки книжок.

~    Дитина вже достатньо розвинена, щоб проситися на гор­щик не тільки за великою потребою, а й за малою.

~   Час сну трохи скорочується. Вночі дитина спить до 12 го­дин, без перерви, а вдень — близько 2-х годин.

Наведені дані є орієнтовними, і відсутність будь-якого пункту у вашого малюка ні в якому разі не свідчить про відставання психомоторного розвитку дитини. Кожен малюк індивідуальний і одні навички у нього можуть з'явитися раніше, ніж у однолітка, а інші - на 1-2-3 місяці пізніше. Головне, щоб дитина була активним, рухливим, допитливим, не було загальмованості або постійного неспокою, апатії та байдужості до навколишніх предметів і явищ.