Психічне здоров'я дитини

ПСИХІЧНЕ ЗДОРОВ’Я ДИТИНИ

Роль сім’ї у формуванні характеру, самооцінки дитини, її  становленні є найголовнішою і найважливішою. Причиною негараздів чи, навпаки, досягнень у справі виховання молодого покоління вважається сімейна атмосфера. Саме сім’я насамперед впливає на гнучку психіку дитини і тому несе головну відповідальність за поведінку й особистісні особливості своєї дитини.

Сучасні дослідники встановили, що в школі дитина проводить 70% свого активного життя протягом 12 років, але доведено, що лише 20-40% негативних впливів на психічне здоров’я дитини пов’язані зі школою. Найважливішим для психічного здоров’я дитини є психологічний клімат родини, ставлення до дитини в сім’ї. Це стосується невротизації дитини, тобто причин виникнення і перебігу хвороби. Найчастіше неврози та інші психічні захворювання починаються з дошкільного періоду. Щоб корегувати та налагодити гармонійний розвиток дитини використовують психопрофілактику – це корекційні та психологічні заняття з дітьми.

Безумовно, найкращий профілактичний засіб – добрі подружні стосунки. Вони іноді навіть є важливішими за взаємини дітей з батьками. І взаємини дитини з батьками, і її відчуття безпеки сильно залежать від взаємин чоловіка та жінки. Спочатку важливо створити найкращі взаємини між чоловіком та дружиною, перш ніж налагодити теплі стосунки з дитиною.

Н.Корольчук визначоє психічне здоров’я як такий рівень діяльності психіки людини, що забезпечує її оптимальне й адекватне функціонування на психологічному, соціальному, біологічному й професійному рівнях.

Психічне здоров’я, як адекватне відображення усвідомлення людиною себе й навколишнього світу у всьому його різноманітті, забезпечує задоволення потреб у діяльності, спілкуванні, пізнанні, відновленні психічних і фізичних сил і при цьому дає відчуття психологічного й фізичного комфорту.

Для здоров’я дитини важливо не тільки те, щоб задовільняти її пізнавальні потреби, а й соціальні потреби у спілкуванні, психологічні потреби у повазі до свого почуття власної гідності, до її почуттів та переживань, інтересів та здібностей (не тільки у навчальній діяльності). На думку І.Дубровіної, психічне здоров’я – це те, що робить особистість самодостатньою. Суспільство ж ззовні задає їй норми і рамки. Воно озброює її засобами саморозуміння, самоприйняття й саморозвитку в констексті взаємодії з людьми в умовах культурних, соціальних, економічних та екологічних реальностей навколишнього світу.

Показники психічного здоров’я-

це індивідуальні особливості психічних процесів і властивостей – збудженість, емоційність, чутливість, схильність до стресів, афектів, особливості мислення, характеру, здібностей, потреб, інтересів, мотивів, стимулів, настанов, уявлень, почуттів тощо.

Індикатори, які відображають індивідуальні особливості психічних процесів і властивостей людини: наявність проблем спілкування, відчуття комфорту перебування в колективі, характер стосунків із близьким оточенням, уміння керувати своїм психічним станом, ступінь стресу, ступінь самозадоволення.

Перехід від психологічного до соціального рівня досить умовний. Психологічні властивості особистості просто не існують за межами системи суспільних відносин.

Що таке особистість?

Метафізична особистість має свої фізичні прояви: у поведінці, вчинках, властивостях характеру. Цілком матеріальні прояви нематеріальної особистості свідчать про факт її існування. Сутність особистості, в її психологічному розумінні, проявляється тільки через ставлення до інших людей. Думка про те, що умовою існування особистості є інша людина, про те, що особистість пізнається й проходить становлення лише через інших людей, пронизує всю вітчизняну психологію та філософію. Л.Виготський писав про особистість: «Через інших ми стаємо собою».

Розуміння особистості не може лежати поза зв’язком із мораллю. Цей зв’язок такий очевидний, що ігнорування й виключення морального компоненту неминуче призводить до формування аморальної особистості.

Суспільство егоцентричних та егоїстичних людей – ущербне суспільство.

Відомо, відхилення особистості й невротичний розвиток (психічне здоров’я) тісно пов’язані з егоцентричною орієнтацією людини, є причиною різних невротичних і особистісних розладів.

Експериментальне дослідження типів особистості виявило: коли домінують мотиви самоствердження, благополуччя, особистого успіху на шкоду іншим – це егоїстична спрямованість; якщо домінують мотиви допомоги іншим, пізнання, творчості – це суспільна (ділова) спрямованість.

Виявилось, що особи, в яких спрямованість егоїстична, менш благополучні у своєму психічному розвитку. Вони роблять усе для себе, для свого успіху, досягнень, а виходить, що живуть собі на шкоду. З такими людьми менше товаришують. Вони хочуть бути визнаними, любимими, але виявляється, що їх менше люблять. Виникає парадоксальна ситуація: що більше людина прагне до самоствердження, визнання, то менше вона виявляється задоволеною.

Людина, як особистісить, насамперед є істотою суспільною. Тут на перший план  виходить питання впливу (як позитивного, так і негативного) з боку різних соціальних зв’язків – родини, друзів, педагогів, роботи, дозвілля, приналжність до релігійних та інших організацій тощо. Тільки люди зі здоровою психікою почуваються активними учасниками соціальної системи.

Реалізація ідеї психічного здоров’я в соціальному плані потребує від суспільства перегляду невиправданих традицій і пріорітетів у сфері виховання та навчання, професійної зайнятості, організації дозвілля й відпочинку, індустрії харчування тощо.

Критерії оцінювання психічного здоров’я

Питання оцінки психічного здоров’я є ключовим. Деякі автори для характеристики психічного здоров’я пропонують окремі його ознаки. Особливовї уваги серед цих ознак заслуговує критерій психічної рівноваги. За його допомогою можна говорити про характер функціонування психічної сфери людини (пізнавальної, емоційної, вольової).

Від ступеня виразності психічної рівноваги залежить урівноваженість людини з об’єктивними умовами, пристосованість до них (В.М’ясшиев). Врівноваженість людини й адекватність її реакцій на зовнішній вплив мають велике значення в плані розмежування норми й патології.

Тільки у психічно здорової, тобто врівноваженої, людини простежуються ознаки:

- відносної стійкості поведінки й адекватності її зовнішнім умовам;

- високої індивідуальної пристосованості організму до звичайних коливань зовнішнього середовища;

- здатності підтримувати звичайне комфортне самопочуття, морфофункціональне збереження органів і систем.

Цей критерій органічно пов’язаний з двома іншими: органічністю організації психіки і її адаптивними можливостями.

За одним критерієм неможливо оцінити психічне здоров’я. Ідея комплексного підходу  до оцінювання психічного здоров’я людини є перспективною.

Критерії основних ознак здорової психіки поділяються за видами виявлення психічного (психічні стани, процеси, властивості, ступінь саморегуляції тощо).

Критерії психічного здоров’я:

- властивості особистості: оптимізм, зосередженість (відсутність метушливості), врівноваженість, етичність (чесність, совісність, тактовність тощо), адекватний рівень домагань, упевненість у собі, неуразливість (уміння позбутися образ), працьовитість, незалежність, безпосередність, відповідальність, почуття гумору, доброзичливість, терпимість, самоповага, самоконтроль;

- психічні стани: емоційна стійкість (самовладання); зрілість почуттів, відповідно до віку; вільний природний вияв почуттів та емоцій; здатність радіти; збереження звичайного оптимального самопочуття;

-  психічні процеси: максимальне наближення суб’єктивних образів до об’єктів дійсності, яка відображається (адекватністю психічного відображення); адекватне сприйняття самого себе; здатність до логічної обробки інформації; креативність (здатність до творчості, уміння використати інтелект); знання себе; дисципліна розуму (керування думками).

Характерні ознаки психічного нездоров’я:

- властивості особистості: залежність від шкідливих звичок, невідповідальне ставлення до себе; втрата віри в себе, свої можливості; пасивність (духовне нездоров’я);

- психічні стани: емоційне отупіння, безпричинна злість; ворожість; слабкість як вищих, так і нижчих інстинктивних почуттів; підвищена тривожність;

- психічні процеси: неадекватне сприйняття самого себе, свого Я; нелогічність, зниження когнітивної активності; хаотичність (неорганізованість) мислення; категоричність (стереотипність) мислення; підвищена сугестивність; некритичність мислення.

Критерії оцінювання психічного здоров’я:

- усвідомлення й відчуття безперервності, сталості й ідентичності свого фізичного й психічного Я;

-       відчуття сталості й ідентичності переживань в однотипних ситуаціях;

-       критичність у ставленні до себе, своєї діяльності, її результатів;

- адекватність психічних реакцій силі впливів середовища, соціальним обставинам і ситуаціям;

-   здатність до самоконтролю поведінки відповідно до соціальних норм, правил, законів;

-       здатність планувати своє життя й реалізовувати його;

-     здатність змінити спосіб поведінки залежно від зміни життєвих ситуацій та обставин.