Рекомендації батькам щодо виховання дітей

ДІАЛОГ З ДИТИНОЮ

Основою виховного підходу є здатність установлювати з дитиною діалогічні взаємини. Навчитися діалогу з дитиною можна, якщо навчишся діалогу з собою. Діалог із собою – це вміння оголосити собі (зовнішньому, емпіричному, своєму наявному стану) війну, щоб виявити красу внутрішньої людини.

Гідність людини засипана різним мотлохом, чекає, коли про неї згадають і подбають. Ця забута й занедбана внутрішня людина живе в кожному, а отже, і в дитині. Іноді, коли перебуваєш у владі  емпіричного, зовнішнього й суєтного, починаєш вірити, що немає гідності ні в тобі, ні в інших. Спілкування з дітьми так, ніби ти апелюєш до внутрішньої людини, в якої є гідність і своя місія, вирощування внутрішньої людини – ось завдання виховання. Завдання непросте. Якщо ти по-справжньому поважаєш себе, то поважатимеш і інших.

Що ж у собі, та й у інших, ти можеш і повинен поважати? Що є підставою для цього? Прихована внутрішня людина, яка може любити, терпати, пробачати, співчувати. Людська гідність – це гідність образу Божого в людях, і діти – не виняток. Міра виразності такого образу не повинна виключати належного ставлення ні до себе, ні до інших, ні до дітей. Подолання в собі того, що не відповідає цій внутрішній людині, і створення умов для такого подолання в дітей – завдання виховання дітей, а також завдання виховання в собі батька. Якщо зрозуміємо це – то ми на шляху до діалогу із собою та дітьми, тому що діалог – це взаємодія мого й твого духовного «Я», що супроводжується радістю єдності та взаєморозуміння.

Багато прикладів діалогу з дітьми можна знайти у В.Сухомлинського. В одній із його книжок є опис, як він разом із дітьми пішов у похід, до якого вони дуже довго готувались. Усі радісно смакували, як вранці зустрінуть світанок, посидять біля багаття, як радісно буде їм на природі разом. Настав довгоочікуваний день. Вони, веселі й натхненні, вирушили в похід. Але дорогою зустріли тракториста зі зламаним трактором, що самотньо стояв у полі. Нікого не було, і не було від кого чекати допомоги. Тоді вчитель звернувся до дітей: «Що будемо робити? Підемо далі чи допоможемо трактористу?». Він дав свободу вибору, бо сподівався, що діти вчинять правильно. І вони це зробили. Усі дружно допомогли трактористові.

Вищенаведений приклад – свідчення того, як звертання до внутрішньої людини, віра в неї в поєднанні зі свободою стали основою морального вибору дітей. Подібний досвід вільного вибору, і при цьому переживання радості від того, що ти вчинив по совісті, подолав себе й допоміг іншому, робить його по-справжньому цінним.

Як же правильно виховувати дитину, щоб вона максимально засвоїла право називатися людиною? Зрозуміло, що у кожній сім’ї існують свої традиції, принципи, норми та правила. Але, мабуть, немає сім’ї, в якій батьки не хотіли б бачити свою дитину доброю, щирою, доброзичливою, справедливою. Не існує готових рецептів та моделей виховання, які можна було б, не змінюючи «застосовувати» до своєї дитини. Індивідуальне ставлення до дітей – це невід’ємне право кожного батька.

РЕКОМЕНДАЦІЇ БАТЬКАМ ЩОДО ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ

1. Повірте в неповторність своєї дитини, у те, що вона – єдина, унікальна, не схожа на жодну іншу і не є вашою точною копією. Тому не варто вимагати від неї реалізації заданої вами життєвої програми і досягнення поставленої вами мети. Дайте їй право прожити власне життя.
2. Дозвольте дитині бути собою, зі своїми вадами, вразливими місцями та чеснотами. Приймайте її такою, якою вона є. Підкреслюйте її  сильні властивості.
3. Не соромтеся виявляти свою любов до дитини, дайте їй зрозуміти, що любитимете її за будь-яких обставин.
4. Не бійтеся «залюбити» своє маля: саджайте його собі на коліна, дивіться йому в очі, обіймайте та цілуйте, коли воно того бажає.
5. Обираючи знаряддя виховного впливу, удавайтеся здебільшого до ласки та заохочення, а не до покарання та осуду.
6. Намагайтеся, щоб ваша любов не перетворилася на вседозволеність. Встановіть чіткі межі дозволеного (бажано, щоб заборон було небагато – лише найголовніші) і дозвольте дитині вільно діяти в цих межах. Неухильно дотримуйтесь встановлених вами заборон і дозволів.
7. Ніколи не давайте дитині особистих негативних оцінкових суджень: «ти поганий», «ти брехливий», «ти злий». Оцінювати треба лише вчинок. Треба казати: «Твій вчинок поганий, але ж ти хороший і розумний хлопчик (дівчинка) і надалі не повинен так робити».
8.  Намагайтеся впливати на дитину проханням – це найефективніший спосіб давати їй інструкції. Якщо прохання не виконується, треба переконатись,  що воно відповідає вікові й можливостям дитини. Лише тоді можна вдаватися до прямих інструкцій, наказів, що буде досить ефективним для дитини, яка звикла реагувати на прохання батьків. І тільки в разі відвертого непослуху батьки можуть думати про покарання. Цілком зрозуміло, що воно має відповідати вчинку, а дитина має розуміти, за що її покарали. Батьки самі вирішують, як покарати, але майте на увазі, що фізичне покарання – найтяжчий за своїми наслідками засіб покарання. Дитина повинна боятися не покарання, а того, що вона може прикро вразити вас. Покараний – вибачений. Сторінку перегорнуто. Про старі гріхи жодного слова! Покарання не повинно сприйматися дитиною як перевага вашої сили над її слабкістю, як приниження.
9. Не забувайте, що шлях до дитячого серця пролягає через гру. Саме у процесі гри ви зможете передати необхідні навички, знання, поняття, про життєві правила та цінності, зможете краще зрозуміти одне одного.
10. Частіше розмовляйте з дитиною, пояснюйте їй незрозумілі явища, ситуації, суть заборон та обмежень. Допоможіть їй навчитися висловлювати свої бажання, почуття та переживання, тлумачити поведінку свою та інших людей.
11. Нехай не буде жодного дня без прочитаної разом книжки (день варто закінчувати читанням доброї, розумної книжки).
12.  Розмовляйте з дитиною, розвивайте її мовлення. Щодня цікавтеся її справами, проблемами, переживаннями, досягненнями.
13. Дозволяйте дитині малювати, розфарбовувати, вирізати, наклеювати, ліпити, працювати з конструктором. Заохочуйте її до цього, створюйте умови.
14. Відвідуйте разом театри, музеї (спершу достатньо одного залу, щоб запобігати втомі, а згодом поступово, за кілька разів, слід оглянути всю експозицію), організовуйте сімейні екскурсії, знайомлячи дитину з населеним пунктом де ви мешкаєте.
15. Привчайте дітей до самообслуговування, формуйте трудові навички та любов до праці (підтримуйте ініціативу й бажання допомагати вам).
16.  Дайте вашій дитині більше самостійності, не забирайте у неї право на помилку, адже, виправляючи свої помилки, дитина вчиться. Краще порадьте їй як вчинити правильно, й обов’язково аргументуйте свої думки. Розкрийте дитині наслідки її майбутнього вчинку і потім надайте право вибору.
17. Дотримуйтесь єдності вимог у сім’ї, інакше дитина навчиться пристосовуватись, обманювати.
18. Ніколи не з’ясовуйте стосунки у присутності дитини. Виникнення дитячих неврозів має тісний зв’язок із негативною дією сварок між батьками у присутності дітей. Не маніпулюйте дитиною у власних інтересах, особливо, коли вона це бачить і чує.
19. Не соромтеся визнати перед дитиною свою помилку чи неправоту, попросити у неї вибачення. Покажіть їй, що ідеальних людей не існує і ви теж можете помилятися.
20. У спілкуванні уникайте наказових форм дієслів.
21. У конфліктіній ситуації уникайте «ти-висловлювань», замінюючи їх «я-висловлюваннями»:

-       Ти завжди кричиш на мене! – Я дуже хочу, щоб на мене не кричали, бо я тоді погано розумію, чого від мене вимагають.

-       Ти знову розкидав іграшки! – Я так втомилася на роботі, невже мені доведеться ще й іграшки складати? Здається це твій обов’язок.

-       Ти не любиш мене! – Я знаю, що ти мне любиш, просто зараз трохи сердишся на мене, давай вибачимо один одному і помиримося.

-       Ти знову погано їси! – Невже я зовсім не вмію готувати? Як шкода, що моя їжа несмачна…

22. Уникайте абстрактних висловів, що не описують конкретної ситуації:

-       Скільки разів тобі казати!

-       Ти знову…

-       Коли ж ти навчишся?

-       Ти все робиш не так!

23.Ніколи не займайтесь цілеспрямованим словесним вихованням. Краще покажіть дитині гідний приклад. Адже дитина на підсвідомому рівні засвоює і копіює ваші правила поведінки та моральні норми. Дитина ваше – дзеркало.

24. Демонструйте оптимізм. Виражайте впевненість у хорошому результаті, у можливостях дитини – цим ви укріплюєте віру дитини в себе, сприяєте позитивному ставленню до світу і оточення, зміцнюючи її психічне здоров’я.

Психологи радять розглядати виховання не як однобічну спрямованість впливів, а двосторонній процес, де дитина – не лише об’єкт цих впливів, а й активний учасник, суб’єкт виховання. Це можливо, коли стосунки між дорослими і дітьми в сім’ї формуються на засадах особистісної рівності, довіри, взаєморозуміння, визнання права кожного на свою точку зору в різних життєвих ситуаціях. Навть коли йдеться про 6-7-річного малюка, треба пам’ятати: перед вами не просто маленикий хлопчик чи дівчинка, а особистість з унікальним внутрішнім світом, з тільки їй притаманними індивідуальними відмінностями. Знання та врахування цих відмінностей – неодмінна складова успішного виховання. Батьки мають бути пильними й дуже чутливими до реакцій, слів, вчинків своїх дітей. Дуже часто син чи донька в непрямій формі сигналізують дорослим про їхні ж помилки та прорахунки.

Здатність почути, зрозуміти дитину – своєрідний місток між батьками та дітьми.

«Чим досконаліше виховання, тим щасливіші народи». (Гельвецій)

«Дитина – рентгенівський знімок сім’ї». (Макаренко)

«Важкі діти – ті, в яких немає душевного контакту з дорослими». (Соловейчик)

«Виховання в тому і полягає, що доросле покоління передає свій досвід, свою пристрасть, свої переконання молодшому поколінню». (Макаренко)