П’ЯТЬ ПОМИЛОК БАТЬКІВСЬКОЇ ЛЮБОВІ
Дуже часто, ми, батьки, думаючи, що любимо свою дитину калічимо її, а
тоді в прихильному віці звинувачуємо в невдячності. Оскільки любов
буває різна, хотілося б попередити про помилки в любові:
1. Власницька
Вона заохочує в дитини почуття надмірної залежності від батьків. Мамі й
татові здається, що лише вони знають, яку кашу найбільше полюбляє чадо, яке
платтячко одягнути в садок, у який гурток ходити після уроків тощо. Маніпулюючи,
опікуючи, використовуючи свою владу, батьки намагаються тримати дитину залежною від себе. Вона – їхня
власність, вони мають усі права на неї. Ці батьки й поводяться з дитиною, як з
власною річчю. Забуваючи, що вона – істота, нехай і маленька, котрій необхідно
розширювати свої права й ставати впевненою в собі людиною.
Власницькі почуття є в кожного з батьків. Але спробуйте відокремити їх
від щирої турботи про благополуччя дитини. Поважайте в дитині право бути самою
собою. Звичайно, це не означає відмови від усіх обмежень і дозволу всього. Просто
заохочуйте в ній прагнення думати, брати на себе відповідальність.
Надмірна опіка заважає емоційному розвитку дитини, їй, цілком покірній
батькам, буде важко знайти себе у цьому
світі. Вона може стати легкою здобиччю вольових, впливових особистостей або
груп. Або ваші взаємини з дитиною погіршуватимуться в міру її дорослішання,
вона все менше піддаватиметься вашому керівництву.
2. Амбіційна
Ми всі до деякої міри задовольняємо свої амбіції через дітей. Недавно
на концерті в дитячому садку ви з’ясували, що ваша дівчинка непогано танцює.
Спостерігаючи за граціозними рухами дочки, ви думкою перенеслися в ті дні, коли
самі палко мріяли стати балериною. Вам це не вдалося, але от, може, дочка
здійснить мамину мрію. Чи син повинен стати спортсменом, тому що ним не зумів
стати тато.
Будь-які ваші зусилля втілити свою не здійснену мрію через дитину будуть помилковими, якщо вона
сама цього не захоче. Чим частіше батьки задовольняють свої амбіції через
дітей, тим більш умовна їхня любов. Адже вона залежить від того, наскільки
добре дитина виправдала сподівання мами й тата.
У такому разі в дитини не виникне розуміння особистих прав. Вона не
навчиться думати самостійно й покладатися на себе. Батьківська любов має
допомагати дітям виконати в життя те, що визначено долею, а не вказівками
дорослих.
3. Лише аргумент під час сварки
Найчастіше під час сварок між людьми відбувається зміна ролей. Через
брак інших аргументів мама чи тато апелюють до своїх дітей. Більшою мірою це
властиво жінкам, які намагаються відстояти у сварці з чоловіком свою правоту,
скаржаться на нього маленькому синові чи залучають в спільники дочку. Батьки
поводяться з дитиною як з дорослою й дивляться на неї як на джерело підтримки,
комфорту для себе.
На жаль, майже всі ми вдаємося до такої форми спілкування, розраховуючи, що дитина допоможе нам вийти з
важкого становища. Не має значення, чим воно викликано: хворобою, депресією,
втомою.
Не чекайте, що, перейнявшись ситуацією, дитина виявить дива поступливості,
розуміння, слухняності. Та ще й стане вашим захисником і втішальником. Ваші
вимоги непомірні й надто передчасні для неї, вона не в змозі виконати те, чого від неї хочуть, і
реагувати належним чином. Якщо нав’язати їй цю роль утішальника, вона не буде
нормально розвиватися.
Звичайно, дитина повинна вміти й поспівчувати батькам, і виявити про
них турботу, але на рівні свого віку. Не можна навіть припускати, що вона може
задовольнити ваші емоційні потреби. В батьків має бути особисте духовне життя,
свої захоплення, вірні друзі, улюблені люди, надійні подружні стосунки. Ви
можете дати дитині більше, якщо самі будете емоційно й духовно наповнені.
4. Спокуслива
Поки дитина ще зовсім маленька,
важко втриматися від спокуси потискати її, зацілувати, залишити в
батьківському ліжку. Ми зворушуємося, коли синочок із почуттям цілує свою
неньку просто в губи. Сміємося, коли дочка заявляє, що вийде заміж за тата.
Замість того щоб визначити деяку дистанцію у стосунках.
Якщо не зробити цього вчасно, дитина може сприйняти батьківську ласку
зовсім не так, як треба. Наслідки ж цього - невміння створити особисте життя й
прихильності до когось із батьків будучи в же дорослим від занадто раннього
пробудження чуттєвості.
5. Нелюбов
Усі ці взаємини шкідливі як для батьків, так і для дітей, і нормальні
дорослі, зрозуміло, хотіли б їх уникнути. Але зі страху виявити «неправильні»
почуття батьки впадають в іншу крайність. Вони утримуються від вияву своєї
любові.
Це найпоширеніша помилка у вихованні.
Тож не допускайте ситуації, коли ваше серце переповнене любов’ю, але її
занадто мало в повсякденному житті вашої дитини. Вона їй дуже потрібна.
Немає коментарів:
Дописати коментар