«М'ЯЗОВИЙ КАРКАС» ПСИХІКИ дітей 1-3 років
ФІЗИЧНИЙ СТАН ДИТИНИ
Початок
життя дитини та перші три роки її розвитку розгортають складну програму
біологічного та психологічного буття. Спадкова, набута та соціальна інформація,
яку отримує дитина, спрямовує шлях, а іноді й визначає темпи, якість розвитку
на фізичному та психічному полі її діяльності.
Спостереження
за комфортним чи дискомфортним життям дитини розпочніть з її фізичного розвитку. Огляньте дитину зовні. Зверніть
увагу на будову черепа, симетрію обличчя, співвіднесіть чоло (чи займає чоло
більше або менше однієї третини обличчя) з обличчям. Запишіть ваші відчуття, що
виникають в процесі уважного розгляду обличчя.
Чи
рухома шия дитини? Чи дає змогу вона повертати голову з боку в бік, підводити
та опускати її, нахиляти направо та наліво? Чи однаковий нахил та поворот
голови в той чи інший бік?
Коли
оглядаєте руки та ноги малюка, зверніть увагу на їх пропорційність і рухомість
у суглобах. Велике значення для оцінки стану дитини має довільна рухомість пальців
рук. Щоб її визначити, пограйте з малюком у гру «Порухай пальчиком».
Оглядаючи
тіло власної дитини, зверніть увагу на стан шкіри. Вона чиста чи з виразками?
Опишіть її колір. Чи має вона пігментні або родимі плями? Якщо є — опишіть.
Який характер (рівномірний або ні) має
волосяний покрив тіла? Яка довжина волосся на всьому тілі та його окремих
ділянках? Як росте волосся на голові?
Слід відзначити присутність та характер
підшкірних жирових відкладень. Як відбувається їх розвиток на щоках та
сідницях? Чи є вони на інших частинах тіла? Якщо вони є, опишіть їх.
Багато інформації про стан здоров'я дитини
«записано» на слизових оболонках очей, носа і рота. Тому намагайтесь
охарактеризувати їх. Чи є в цих оболонках або на них припухлості або інородні
утворення?
У домашніх умовах важко зібрати детальну
інформацію про стан внутрішніх органів малюка. Тому проведіть таке
спостереження:
•
визначіть частоту дихальних рухів у дитини під час сну та в
період, коли вона не спить (кількість вдихів та видихів за хвилину);
•
підрахуйте пульс у малюка, коли він сидить (спокійний стан) і
після фізичного навантаження (наприклад, після 10-15 присідань або бігу
протягом кількох хвилин або підстрибувань);
•
зверніть увагу на частоту виділення калу і сечі (раз на добу,
через рівні проміжки часу або ні) та їх характеристику (кількість, колір,
запах, чи супроводжуються больовими відчуттями).
Рухова активність дитини вже на другому
році життя достатньо розвинена для того, щоб її ретельно аналізувати.
Насамперед зверніть увагу на здатність
малюка чергувати скорочення м'язів з їх розслабленням. Це виражається,
наприклад, у тому, що дитина у положенні стоячи може присісти навпочіпки і
потім підвестися (повернувшись у вихідне положення). Чергування скорочення та
розслаблення супроводжує також піднесення руки з іграшкою до себе («мене») та
відведенням руки від себе («тебе»).
Часто-густо у малюків можуть спостерігатися
мимовільні рухи: посмикування рук, ніг, голови або окремих ділянок тулуба.
Дитина може здійснювати без мети маятникові похитування, заламування пальців
рук або тертя долонею тощо. Відзначте їх наявність, характер, повторюваність,
періоди виникнення: о котрій годині або після яких подій.
Координація рухів у дитини на другому році
життя ще остаточно не сформувалася. Тому не варто надавати значення деякій
неточності та незграбності її рухів. Відзначте тільки присутність тремтіння
пальців руки під час наближення їх до іграшки. Спробуйте визначити провідну
руку: провідною рукою малюк користується частіше, нею починає рухову діяльність.
Якими є узгоджені рухи обох рук? Малюк тримає іграшку в одній руці чи у двох?
Чи перекладає він іграшку з однієї руки до другої або ні?
Ця стисла програма
загального зовнішнього огляду вашої дитини, яку ви виконали, допоможе
спеціалістам зробити грамотний висновок про стан організму вашого малюка. Крім
зовнішніх показників тіла, є важливою оцінка його активності, стомлюваності та
ознак нездоров'я.
Гарним показником
нормальної розбудови психофізіологічних здібностей дитини є її стан здоров'я,
визначений педагогами та батьками за допомогою спостережень. На думку канд.
пед. наук О. Л. Богініч, «здорова дитина завжди життєрадісна, активна,
комунікативна, витривала і міцна, має високий рівень фізичного та розумового
розвитку, виявляє стійкість до негативних чинників. Стан здоров'я дитини можна
охарактеризувати такими показниками: фізичним станом організму, ознаками
апетиту та сну, нервово-емоційним станом, комунікативністю, характером перебігу
рухової, ігрової, пізнавальної активності».
Все наведене
викладено в запропонованій таблиці О.Л.Богініч (нижче).
Приблизний перелік показників відповідно до характеристики
різних станів здоров'я
|
Ознаки здоров'я
|
Ознаки неповного здоров'я
|
Ознаки нездоров'я
|
|
•
дитина бадьора, виявляє інтерес до різних видів
діяльності;
•
активна, рухлива, витривала, вправна;
•
легко контактує з іншими;
•
усміхається, сміється;
•
швидко засинає, сон глибокий і міцний;
•
апетит хороший стійкий, добре пережовує тверду їжу, багато
улюблених страв;
•
вміє самостійно займатися певним видом діяльності;
•
стійка до негативних факторів зовнішнього середовища
|
Психоемоційне
напруження:
•
швидка втомлюваність, підвищена тривожність, плаксивість,
прояви агресивності, конфліктність, розсіяність і неуважність;
•
утруднення засинання, неспокійний сон;
•
часткове зниження апетиту; повільно їсть, не пережовує
їжі, зменшення або надмірність маси тіла;
• часте нетримання
сечі. Рухова розторможеність, безцільна рухова діяльність, утруднена пізнавальна
діяльність
|
•
явні ознаки хвороби (висока температура, почервоніння
горла, блювання тощо);
•
явне зниження апетиту або повне відмовлення, не вміє жувати
їжі;
•
зменшення маси тіла; тривале сильне збудження або апатія,
плач, вередування;
•
безсоння;
•
моторна, пізнавальна пасивність;
•
неконтактність;
•
повна емоційна залежність від дорослих;
•
значно знижені показники фізичного і розумового розвитку
|
Врахування цих
психофізіологічних особливостей здоров'я дає змогу чітко окреслити межі
взаємодії дорослого з дитиною. Визначення цих меж допоможе зберегти здоров'я
дитини, не допустити його явного погіршення та створити оптимальні умови для
кращого розвитку тих задатків, які закладені. Отже, головне -— не нашкодити
дитині! Тому дослухаємося до стану дитячого здоров'я. Це допоможе гармонізувати
розвиток душі та тіла дитини, а також краще розкрити дитячі здібності.
Нормальний розвиток
тіла, його вага та довжина важливі для нормального розвитку нервової системи
дитини. Тому важливо знати біологічний вік та його співвідношення з паспортним.
Біологічний вік вважається відповідним паспортному, якщо довжина тіла дитини не
нижча за середню (порівняння відбувається зі стандартами фізичного розвитку),
а річне зростання довжини тіла не менше ніж 4 см.
Показники
зросту та маси тіла у дітей раннього віку
|
Вік
|
Дівчатка
|
Хлопчики
|
||||||
|
маса тіла (кг)
|
|
довжина тіла
(зріст, см)
|
|
маса тіла (кг)
|
|
довжина тіла
(зріст, см)
|
|
|
|
м
|
δ*
|
м
|
δ
|
м
|
δ
|
м
|
δ
|
|
|
12 міс.
|
10,045
|
1,165
|
74,78
|
2,54
|
10,665
|
1,215
|
75,78
|
2,79
|
|
1 рік 3 міс.
|
10,520
|
1,275
|
76,97
|
3,00
|
11,405
|
1,300
|
79,45
|
3,56
|
|
1 рік 6 міс.
|
11,400
|
1,120
|
80,80
|
2,98
|
11,805
|
1,185
|
81,73
|
3,34
|
|
1 рік 9 міс.
|
12,270
|
1,375
|
83,75
|
3,57
|
12,670
|
1,410
|
84,51
|
2,85
|
|
2 роки
|
12,635
|
1,765
|
86,13
|
3,87
|
13,040
|
1,235
|
88,27
|
3,70
|
|
2 роки 6 міс.
|
13,930
|
1,605
|
91,20
|
4,28
|
13,960
|
1,275
|
81,85
|
3,78
|
|
3 роки
|
14,850
|
1,535
|
95,27
|
3,78
|
14, 955
|
1,685
|
95, 72
|
3,68
|
*Сігмою (δ) позначено допустимі коливання маси і
довжини тіча дитини
Вважається, що біологічний вік відстає від
паспортного, якщо два з перелічених показників менші від зазначених величин.
Вік від року до трьох багато хто називає «ходячим дитинством»
через невпевнені перші кроки малят і тому, що це перші кроки до дорослішання.
Взагалі «ходяче дитинство» у багатьох аспектах є перехідним періодом. Якщо
дитинство характеризується швидким ростом тіла, то в період «ходячого
дитинства» малюк не тільки впевнено набирає у зрості, а й у вазі, значно
вдосконалює багато своїх навичок і вмінь.
Ріст тіла трохи
вповільнюється порівняно з дитинством, але все-таки залишається досить швидким,
хоча в наступні роки темпи його знову дещо знижуються і є стабільними аж до
підліткового віку.
Щоразу відвідуючи педіатра, батьки можуть
відзначити, що діти в цьому віці міцнішають. Батьки теж бачать значний прогрес
у вазі і зрості своїх малят. Зріст їх типовий для всіх «ходячих дітей»: до року
він становить приблизно 75 см, до двох років — 85 см, а до трьох — 95 см. Вага
їх теж помітно збільшується: з 3,2 кг при народженні до 9,5 кг до кінця першого
року, 12,3 кг — у 2 роки й 14,6 кг — у 3 роки.
Вага дворічної дитини становить зазвичай
одну п'яту частину ваги дорослої. До двох з половиною років діти важать у 4
рази більше, ніж при народженні. Далі вага стабілізується й збільшується
повільніше. Так триває аж до підліткового віку, коли простежується різкий
стрибок не тільки у зрості, а й у вазі.
До 2 років дівчатка набирають 53 % свого
майбутнього «дорослого» зросту, хлопчики — 50 %. Але після 2 років хлопчики
виявляються трохи вищими й важчими від дівчаток, а тоді, коли вони стають
дорослими, зріст і вага їх істотно перевищують ці характеристики у дівчаток.
Одні «ходячі діти» — великі й важкі, інші —
маленькі й легенькі. Швидкість загального розвитку теж у всіх різна. Генотип
впливає на зріст, вагу і загальний розвиток дітей більше, ніж чинники
зовнішнього середовища. Найчастіше діти, стаючи дорослими, досягають зросту
своїх батьків. Це співвідношення типове як для матерів і доньок, так і батьків
і синів. Загальне правило тут таке: у батьків, які мають невисокий зріст, —
невисокі діти, у високих — високі. Чинники середовища більше впливають на вагу
дітей, ніж на їх зріст. Які це чинники? Фізичні вправи, хвороби, емоційний
стан, харчування (кількість і якість їжі) тощо.
Попри надмірну активність дітей раннього
віку, на їх ризиковані витівки, більшість дорослих вважає їх чудовими дітьми,
маючи на увазі їх ангельську зовнішність. Що робить їх такими привабливими для
дорослих? Дослідження психологів свідчать, що це насамперед маленьке, звужене
донизу підборіддя в сполученні з великим чолом, що пристосовується до
зростаючого мозку дитини. У 2 роки живіт і грудна клітина за своїми розмірами
майже рівні одне одному, але до 2,5 року груди стають більшими. Живіт, однак,
усе ще випнутий і спина помітно прогнута, оскільки всі внутрішні органи дитини
мають вміститися в короткому тулубі.
У цьому віці у дітей непропорційно більші
руки і короткі ноги. Через велику голову й довгі руки центр ваги зміщений до
верхньої частини тулуба (звідси часті падіння та удари, які припадають на
голову, тому важливо, щоб дитина уникала небезпечних місць, але це не має перетворитись
в її ізоляцію від руху). Але до 2,5-3 років ноги доганяють у розвитку руки, а
пропорції тіла стають схожими на пропорції тіла дорослої людини.
Вага мозку до кінця 2-го року досягає 4/5
ваги мозку дорослої людини, і в 3 роки він є найбільш розвиненою частиною
дитячого організму.
Триває отвердіння кісток, яке почалося ще в
дитинстві. За формою череп стає схожим на череп дорослого. Змінюється хребет, і
якщо колись його форма різко відрізнялась від форми хребта у дорослого, то
тепер він більше нагадує не «С», a «S». Зростаються маленькі кістки, утворюючи
великі, а із хряща розвиваються нові кістки. Це особливо характерно для
зап'ясток і щиколоток. Але загалом у дитини хрящів залишається більше, ніж
кісток. Тому до кінця 2-го року останні, ще м'які й дуже чутливі до хвороб,
важко реагують на недоліки харчування, схильні до деформацій. Суглоби більш
гнучкі, ніж у дорослих, зв'язки менш міцні, м'язи щільно з'єднані з кістками та
хрящами.
Визначити, чи нормально розвивається
дитина, фахівці можуть, обстеживши кількість, товщину й форму дрібних кісток
руки та вимірявши окружність голови. Розвиток кісток часто використовується як
загальний показник розвитку інших систем організму.
До 2,5 року в більшості дітей виростають
всі «дитячі», або молочні зуби (в цей період їх виростає 20, щоправда, це може
і відбутись на початку третього року життя). Багато дітей стикаються із
серйозною проблемою: у них швидко руйнуються тверді тканини зуба (карієс). Цим
захворюванням страждає близько 5 % дітей першого року життя, 10 % дітей другого
року життя і 40 % дітей третього року життя. Ось чому батькам варто привчати
дитину до регулярного чищення зубів.
У решти дітей виникають проблеми з ростом
щелеп. Неправильне сходження («прикус») верхньої й нижньої щелеп призводить до
порушення пропорцій обличчя, утрудняє нормальне пережовування їжі. Тому батькам,
як мінімум, потрібно, двічі на рік навідуватися до стоматолога.
Розвиток м'язових тканин (порівняно з
іншими тканинами) на другому році життя уповільнюється, і аж до підліткового
віку швидкість його не збільшується.
Зростання жирової тканини, інтенсивне у
перші 9 місяців, до 2,5 року різко зменшує темп, а потім спостерігається
повільний спад, що триває приблизно до 5,5 року. Втрата жирової тканини
приводить до того, що дитина стає граціознішою, стрункішою, поступово перетворюючись
за загальними фізичними характеристиками у дошкільника.
Розвиток здібностей дитини повинен мати
міцні підмурки у вигляді здоров'я її тіла. Соматичне здоров'я в цьому віці має
багато чинників, які його обумовлюють. Належне місце посідає серед них, на
перший погляд, всім знайомий — звичайнісінький сон. Сучасні дослідження
свідчать, що за рік сучасна людина недосипає 500 годин. Протягом минулого
століття тривалість сну в жителів великих індустріальних міст зменшилась на 20
%. Але, якщо ви хочете бути в формі, не економте на сні.
Найбільше страждають від недосипання
підлітки. Їм, як і дітям, треба спати не менше 8,5 годин. Бажано провітрювати
кімнату перед сном, дотримуватись тиші (не вмикати голосно радіо, телевізор,
магнітофон та розмовляти не підвищуючи голосу).
Хронічне недосипання в середньому і
похилому віці може стати причиною інсульту. Сон зміцнює імунну систему людини,
особливо це важливо для здоров'я дитини, її витривалості та гармонійної роботи
нервової системи. Повноцінно треба спати у період зимових епідемій грипу.
Сон зберігає молодість. Під час сну
організм виділяє особливі гормони, які приводять у дію механізми відновлення.
Спіть не менше 8 годин на добу, з них як мінімум — 2 години мають бути до
півночі. Це загальні рекомендації до сну людини. Дитячий організм має свої
особливості сну.
Безумовно, організм кожної дитини є
індивідуальним і неповторним, тому й потреба у сні залежить як від
психоемоційних особливостей дитини, так й від умов її розвитку та виховання.
Сон для нормального психічного розвитку дитини відіграє важливу роль. Він є
своєрідним періодом в житті малюка, під час якого відбувається інтенсивний розвиток
його організму. «Активність» дитини в перший рік життя тісно пов'язана саме з
її сном.
Але все ж таки деякі рекомендації батькам
щодо режиму сну дітей не будуть зайвими. Варто пам'ятати, що найважливішим
критерієм у визначенні тривалості сну для дитини є її самопочуття.
Режим
сну дітей
|
Вік дитини
|
Нічний сон
|
Денний сон
|
Загальний час сну
|
|
1 місяць
|
8 год 30 хв
|
7 год (3 рази)*
|
15 год 30 хв
|
|
3 місяці
|
10 год
|
5 год (3)
|
15 год
|
|
6 місяців
|
11 год
|
3 год 15 хв (2)
|
14 год 15 хв
|
|
9 місяців
|
11 год
|
3 год (2)
|
14 год
|
|
12 місяців
|
11 год 15 хв
|
2 год 30 хв (2)
|
13 год 45 хв
|
|
18 місяців
|
11 год 15 хв
|
2 год 15 хв (1)
|
13 год 15 хв
|
|
2 роки
|
11 год
|
1 год 30 хв (1)
|
12 год
|
|
3 роки
|
10 год 30 хв
|
1 год 30 хв (1)
|
12 год
|
* У дужках —
частота сну
Отже, зрозуміло,
добрий сон — це міцне підґрунтя для нормального розвитку здібностей дитини.
Тому екологія сну мусить стати для батьків важливим компонентом їх виховної
діяльності. Дитина, яка добре спить, найкраще готова до адекватного сприйняття
оточення, а саме контакту з дорослими.
Для доброї роботи
тіла дитини потрібна достатня кількість енергії. Одним з важливих її джерел є
їжа. Але останнім часом вона є не тільки необхідним джерелом енергії, а й
досить потужним джерелом зайвих калорій, які негативно впливають на роботу всіх
органів тіла.
У розвинених
країнах проблема повноти стає ще гострішою. У США вже понад 40% дітей
страждають від зайвої ваги. Навіть у Китаї понад 35 мільйонів дітей мають
аналогічні проблеми, на жаль, і Україна «не пасе задніх». Діти з надмірною
вагою мають проблеми з руховою активністю, що негативно може позначитись на їх
психічному розвитку, уповільнюючи та обмежуючи деякі їх здібності, що дає
привід відчувати себе певною мірою ущемленим особливо в подальшому житті
(постійний пресинг з боку однолітків: дражнилки, образи, застосування фізичної
сили). Тому означена проблема заслуговує на особливу увагу громадськості,
позаяк це не тільки проблема фізичного, тілесного плану, але, на жаль, і
психологічного, який негативно може позначитись на соціалізації дитини.
Через неправильне харчування повнота більше поширена серед
родин з невеликим достатком, але останнім часом ті самі проблеми є і у родин з
високими достатками. Вона трапляється і у дітей, котрих вигодовують штучно.
Нерідко буває так, що мати, яка занадто опікує дитину, постійно турбується про
її здоров'я, намагається щоразу годувати, щойно вона заплаче. У інших матерів
надмірна турбота про харчування дітей заміняє любов, яку вони не здатні дати
їм.
Повнота з'являється
в результаті того, що при перегодовуванні кількість жирових клітин збільшується
швидше, ніж при нормальному харчуванні. А у деяких дітей жирові клітини
досягають таких самих розмірів, як і у дорослих. Це можна спостерігати навіть у
дворічних малюків. Позбутися надлишкової ваги вкрай складно, тому найчастіше
повні діти стають гладкими в дорослому віці.
Повні діти їдять
швидше, ніж їх однолітки з нормальною вагою. Ця різниця стає помітною вже у
тому віці, коли діти починають їсти самостійно. У окремих дітей зайва вага
виявляється від моменту народження. Це буває, як правило, у тих дітей, чиї
матері важать понад норму. Як показало дослідження, немовлята із зайвою вагою
охочіше та енергійніше ссуть солодку водичку, ніж діти з нормальною вагою.
З метою
профілактики ожиріння у жодному разі не перегодовуйте дитину, особливо до року.
Постійно сильне розтягування шлунка великими обсягами їжі призводить до
утворення і закріплення так званого рефлексу підвищеного апетиту, який
часто-густо спричиняє ожиріння. Суворо дотримуйтесь ритму прийому їжі, витримки
частоти годувань і обсягу порцій, розподілу калорійності їжі протягом доби
відповідно до вікових нормативів.
Важливою є проблема
йододефіциту, яка за останніми дослідженнями в Україні характерна практично
для всіх її регіонів. Це може суттєво загрожувати майбутнім розумовим
здібностям наших дітей. За оцінками Всесвітньої організації здоров'я,
результатом йододефіциту може бути погіршення розумового розвитку в Україні на
15 пунктів. Отже, додавайте до їжі виключно йодовану сіль, яка є основним
джерелом подолання йододефіциту у людини.
|
Вік
(років)
|
Частота
годувань
(разів)
|
Обсяг
добового
раціону (мл)
|
Розподіл
калорійності їжі (%)
|
|
|
п'ятиразове
харчування
|
Чотириразове
харчування
|
|||
|
1—1,5
|
5
|
1000—1100
|
Сніданок — 20
|
25
|
|
1,5—3
|
4
|
1200—1300
|
Другий сніданок —
10—15
|
—
|
|
3—5
|
4
|
1400—1500
|
Обід —30—35
|
35—40
|
|
5—7
|
4
|
1600—1800
|
Підвечірок— 10—15
|
10—15
|
|
|
|
|
Вечеря — 20
|
25
|
Важливо привчати дитину їсти повільно,
ретельно пережовуючи їжу, для покращення її перетравлення у шлунку та
досягнення стану ситості (нейропсихологічні дослідження вказують на те, що
мозковий центр «насичення» спрацьовує із запізненням приблизно на 15-25 хвилин,
тому швидкий процес вживання їжі спонукає до перенасичення організму зайвою
їжею, яка буде перетворюватись у додаткові жири, що відкладаються під шкірою)
організму.
Не варто давати дитині підсилене харчування
у вечірні години (після 18-19 год), позаяк процеси спалювання жиру в організмі
відбуваються протягом 10-12 год на день, а у вечірні години переважає процес
відкладення жиру.
З дитячою повнотою можна впоратися, якщо
дотримуватися таких правил:
1.
Уникайте перегодовування дітей у
віці немовляти та в «ходячому дитинстві».
2.
Харчування дитини в перший рік
життя має бути добре збалансоване.
3.
Скоротіть жирну їжу в раціоні
дитини.
4.
Заохочуйте дітей ретельно
пережовувати їжу, їсти повільно і маленькими порціями.
5.
Дітям, які мають зайву вагу, не
дозволяйте їсти між прийомами їжі.
6.
Відводьте доволі часу для їжі, щоб
дитина не накидалася на неї.
7.
Ніколи не вважайте повноту ознакою
здоров 'я дитини. Не думайте, що повні діти щасливіші та здоровіші від інших!
8.
Не використовуйте їжу як заохочення
або покарання.
9.
Якщо можна, частіше здійснюйте
піші, велосипедні та інші прогулянки всією родиною.
Можна сміливо стверджувати, що рухова
активність в цей період відіграє вирішальне значення в житті дитини. Ось чому
так важливо знати, на що варто звернути увагу в становленні психомоторної сфери
дитини.
ДІЙОВА РОЗБУДОВА СВОЇХ ЗДІБНОСТЕЙ
Завершуючи перший важливий етап активного
пристосування, дитина переходить до етапу дійової розбудови «основ» своїх здібностей
до 3 років, а інтенсивніше цей процес простежується від 3 до 6 років.
Кількість здібностей у дитини в цей період
суттєво збільшується завдяки вдосконаленню психічних якостей та фізичного
розвитку тіла. На наш погляд, є певний сенс з усієї кількості й різноманітності
здібностей дитини зосередити вашу увагу на тих, які є наріжними у формуванні
творчих механізмів діяльності людини.
Серед них ми виділяємо: психомоторні,
мовні, мислительні, почуттєві, уявні. Психомоторні здібності в розвитку та
становленні механізму творчості відіграють провідну, а можливо навіть і визначальну
роль. «Спритна дитина — розумна дитина», — стверджував Л.С.Виготський, бо саме
рух спонукає до розвитку мислительних, почуттєвих та уявних здібностей дитини.
Варто нам пам'ятати про те, що близько 80% кори головного мозку обслуговує саме
дію наших рук та ніг. Це вказує на прямий взаємозв'язок між ними та показує
ступінь взаємовпливу.
Діти досить непосидючі істоти, які активно
рухаються, на погляд батьків та вихователів іноді навіть забагато. Буденна
свідомість та так званий здоровий глузд спонукають батьків до певного обмеження
рухової активності дитини. З погляду загальної думки: гарна, зразкова дитина
та, яка не бігає, не стрибає, швидко не змінює свою діяльність, досить довго
зосереджено займається чимось одним. Таких дітей найчастіше ставлять у приклад,
роблячи з останніх взірець до наслідування.
Між тим, така думка не відповідає потребам
психічного та фізичного розвитку вашої дитини і навіть іноді є хибною. Блага
сучасного побуту спонукають нас до більш статичного способу життя: посидіти,
полежати, нерухомо постояти. Отже, у дорослих виробляється відповідний
статичний стереотип життя, який переноситься і на дитину. Тому більшість
рухових ініціатив піддається ревізії з боку батьків.
Наші діти рухаються активно не тому, що
хочуть порушувати «загально прийняті правила добропорядних слухняних дітей», а
тому, що це є нормальною фізіологічною потребою їх організму, який активно
зростає. Рух — це запорука доброго розвитку і становлення фізичного та
психічного здоров'я нашої дитини. «Двигунчик», що примушує дитину бути рухомою,
розташований у найбільшому органі людини — її м'язах. Акумулятором енергії є
енергопотенціал дитини — сила, яка допомагає руху і залежить від їжі та самого
руху, що її підтримує.
«Мудрість тіла» дитини полягає у виборі
навантаження на ті чи інші м’язи. Отже, це своєрідне
саморегулювання. Ми, як батьки, що не розуміємо цього, намагаємось втручатись в
цей процес, порушуючи гармонію між спокоєм та активною дією м'язів малюка. З
перших місяців життя бавтесь з дитиною, коли міняєте пелюшки, розповиваючи —
надавайте можливість інтенсивно рухатись ніжкам та ручкам. Під час сну в цей
період намагайтесь, щоб дитина не лежала на одному бочку, міняйте її положення
так, як самостійно вона цього зробити не може. Це допоможе запобігти застійним
явищям в м'язах малюка, а отже, можна уникнути їх перенавантаження.
Нагадаємо, у перші чотири тижні після
народження рухи дитини характеризуються імпульсивністю і некоординованістю. За
два, а особливо за три тижні дитина вже починає намагатись підводити голівку
на дуже коротку мить — 2-3 секунди. У вісім тижнів дитина може тримати голівку,
якщо її взяти на руки. Зрозуміло, втома у неї настає швидко, але все ж цей
процес є тривалішим, тому тримання голови свідчить, що розвиток рухів
відбувається своїм закономірним шляхом. Відомо, що рухова активність
розвивається з верхньої частини тіла вниз, бо передусім закріплюється рух
голови. Це свідчить про те, що кора півкуль головного мозку поступово набуває
своєї нормальної функції. Дванадцять тижнів (3 місяця) характеризуються тим, що
дитина може тривалий час тримати голову і впиратися ніжками. Вміння тримати
голівку допомагає дитині краще розглядати предмети і людей. Дитина легко може
підводитись і тримати голівку у положенні на животі. Опора ніг вказує на те, що
у дитини відбувається інтенсивна підготовка до випрямлення, до тримання тіла в
прямому положенні, до перших самостійних кроків. Шістнадцять тижнів життя (4
місяця) знаменуються тим, що у дитини узгоджується координація між рухами
голови і функцією слухового аналізатора, інакше кажучи, дитина повертає голову
на звук (торохтіння іграшки, людський голос). У неї з’являється властивість
орієнтуватись у просторі, відповідно допомагає краще концентрувати увагу на
людях чи об'єктах. П'ятий місяць — це прорив у першому руховому досягненні
людини, за допомогою якого вона може самостійно змінити положення свого тіла у
просторі — перевертається зі спини на живіт. Це, власне, перший крок дитини до
незалежності своїх рухів від дорослих. З шостого місяця малюк намагається
повзати. Повзання — досить складний рух, який допомагає координувати рухи ніг і
рук, установлювати їх взаємодію. Це період бурхливого розвитку пізнавальної
активності дитини. Важливо, щоб манеж, в якому бавиться дитина, був великим.
Намагайтесь ставити малюка на підлогу, яку заслано м'якою ковдрою та обмежено
від гострих кутів. З вашого боку потрібен лагідний контроль (втручатися
потрібно тільки тоді, коли є явна небезпека життю дитини). Але не дозволяйте
повзати дитині в ліжку, в якому вона спить, це може викликати проблеми із
засинанням. Починаючи з кінця сьомого місяця, малюк починає сидіти. Не
намагайтесь підкладати подушки, які б підтримували дитину, спонукаючи її до
раннього сидіння. Щойно м'язи спинки зміцніють, малюк сам, без вашої допомоги,
буде сидіти. Досягається це тим, що дитина змінює положення тіла: лягає і
підводиться. Передчасне «провокування» сидіння може мати негативні наслідки
для дитини, порушити її ще незміцнілий хребет. За нормального розвитку скелет
дитини у вісім місяців стає досить міцним. М'язова система вже зміцніла,
розвиток кори мозку вже дозволяє їй забезпечувати елементарний контроль за
руховою діяльністю, тому дитина починає підводитися тримаючись за опору. З
дев'ятого місяця будьте готові до того, щоб побачити малюка, який вже стоїть. У
наступні місяці діти рухаються дедалі активніше, вправніше починають працювати
руки. Дитина може рухатись боком, тримаючись за нерухому опору. Шановні
дорослі! Пам'ятайте про те, що коли дитина ще не стає на ніжки, не намагайтеся
форсувати цей процес. Це небезпечно тим, що у малюка можуть викривитися ніжки
(кісточки у дитини ще м'які, гнучкі і не здатні утримувати збільшеного
навантаження). На десятому місяці малюк починає ходити тримаючись за руку, на
одинадцятому йде за рухомою опорою, а вже у рік стоїть без опори. У п'ятнадцять
місяців малюк активно оволодіває ходою, ходить самостійно, але часто падає.
У півтора року дитина вже активніше освоює
простір власним тілом, ходить стабільно, падає зрідка. Особливо важливо
подолати простір у період до п'яти років, позаяк пряма залежність між
активністю руху та розумовим розвитком дитини (спритна дитина — розумна
дитина). Один рік і дев'ять місяців характеризується в психомоторному розвитку
спробою дитини бігти. Це одна з певних ознак, що автоматизація ходіння настала.
Хоч які невпевнені ці перші спроби бігти, вони є свідченням того, що початкову
трудність оволодіння технікою ходіння подолано.
У два роки дитина сходить і спускається
східцями, тримаючись за поручні. У два з половиною роки дитина бігає значно
краще. Це досягнення показує на значно більшу зрілість рухового аналізатора.
Але для його здійснення вагоме значення мають вправи і можливість дитини
рухатися на якомога більшому просторі.
Кожна мама, збираючись з дитиною на
прогулянку, намагається одягнути на неї найкращий одяг, дуже часто забуваючи
про його функціональне значення. Малюк щойно став на коліна, сів на забруднену
лавку або намагається з'їхати з гірки, одразу лунають команди заборони, обмежень.
Єдине, що дозволяється, так це стояти та повільно ходити, зберігаючи одяг, тоді
як обмеження в русі руйнує організм дитини, тим самим впливаючи на її здібності
в майбутньому. Недарма давні греки стверджували: «Рух є запорукою здоров'я та
довголіття».
Пам'ятайте, що караючи дитину забороною
виходити з вами на двір та безпідставне обмеження її в русі, можуть мати
негативні наслідки для її психіки. Якщо за вашими спостереженнями дитина
малорухома, квола, проконсультуйтесь у лікаря, за потреби — у психолога.
У дітей віком від 3 років помітно
збільшується сила, швидкість рухів, покращується їх координація — найважливіші
компоненти будь-якого виду рухової активності. Дитина сходить і спускається
східцями не тримаючись. Діти в цьому віці успішно освоюють біг, стрибки, вміють
підтримувати рівновагу, піднімаючись будь-куди без підказки та підстраховки.
Але такі складні види активності, як
плавання, катання на лижах, ковзанах, метання м'ячика тощо, розвиваються у
дітей не спонтанно, а завдяки навчанню. Всі названі якісні зміни здібностей
психомоторики належать до грубої моторики. Але у дітей розвивається і сфера
тонкої моторики. Вони вміють малювати олівцями, їсти самостійно, розстібати ґудзики,
кнопки та застібки-змійки, взуватися. Таблиця пропонує ознайомитись з основними
показниками раннього розвитку психомоторики у схемі тіла
(Людмила Роговик. Психомоторика дитини. — К.: ГЛАВНИК, 2005. — 112 с.):
Основні показники раннього онтогенезу
психомоторики в схемі тіла
|
Положення тіла
|
Складові
онтогенезу
|
Психомоторні новоутворення
|
||
|
біологічна
|
психічна
|
соціальна
|
||
|
Лежання
|
1. Розвиток центральних та переферійних відділів
нервової системи,
що забезпечують
систему рухів комплексу пожвавлення;
• аналізатори;
• рухи кінцівок
та голови.
2.Міжаналізаторний синтез
|
1. Розвиток відчуттів
у системі
комплексу пожвавлення:
• система емоцій;
• система довільних
дій;
•асоціації з предметом.
2. Розвиток артикуляційного
апарату «домовне
спілкування»
|
Нагромадження сенсорного
досвіду під
час взаємодії
з дорослими,
емоційно-особистісне спілкування;
«ротова» увага, сенсомоторні реакції
|
Сенсомоторна
поведінка:
ž зорово-моторна координація
рухів рук і ніг
у просторі;
ž зорова та слухова
увага;
ž повороти очей
та голови
|
|
Повзання
|
1. Координація
м'язів антагоністів (розташованих
у різних частинах
тіла), хапальні
рухи.
2. Орієнтування
в просторі:
- поза «на карач- ках»;
- поза «місток».
3. Розвиток рефлексів випрямлення рук
|
1. Орієнтовні ре
акції: цілеспрямовані
рухи,
формування
уявлень про форму,
розмір і властивості
предметів.
2. Поява лепету.
3. Поява емоційної
пам'яті
|
Спілкування
з використанням мовленнєвих сигналів, розвиток
інтонаційного
аспекту мовлення
|
Пізнавальна
діяльність довільні рухи, довільна міміка
|
|
Сидіння
|
1. Прояв рефлексів випрямлення та рівноваги.
2.
Прояв переваги в діях правої
руки— білатеральне (двобічна симетрична побудова організму у хребетних
тварин і людини. Звідси — права і ліва рука, праве і ліве око, вухо, ліва і
права півкулі головного мозку), регулювання діяльності півкуль головного
мозку
|
Розвиток довільних рухів, активності перцептивних дій
|
Диференціація
дорослих у спілкуванні, прояв різноманітних емоційних реакцій (міміка,
жести, інтонація)
|
Довільні рухи, координовані рухи
лівої і правої руки, предметні дії
|
|
Стояння
|
1. Розвиток м'язів ніг і тулуба, збільшення свободи рухів тіла: вгору —
вниз, вліво — вправо переступанням.
2. Інтеріоризація (процес перетворення зовнішніх, реальних дій з предметами
на внутрішні, ідеальні) ознак, предметів, розуміння
|
1.Розвиток розуміння через 2-гу
сигнальну систему (слово).
2.Реакція стеження за предметами.
3.Диференціація емоцій: зникнення
комплексу пожвавлення
|
1. Розуміння дій дорослих,
словесні реакції на мову.
2. Прагнення результату в
спілкуванні
|
1. Поява наслідування
дій дорослих.
2. Удосконалення
довільних рухів з предметами.
3. Диференціація
емоцій
|
|
Ходіння
|
1. Розширення
уявлення про функціональні можливості рухів тіла: вперед-назад, повороти, зупинки
|
1. Розвиток предметно-маніпуляційних дій.
2. Актуальність у просторовій координації.
3. Поява рухової пам'яті: утворення
рухових образів
|
1.
Удосконалення розуміння мови
дорослих.
2. Прагнення до опосередкованого спілкування з оточенням через дорослих
|
1.
Збільшення свободи рухів рук,
предметно-маніпуляційна діяльність.
2. Символізація у діях з предметами
|
Крім психомоторики
тіла, у цей час у дітей удосконалюються їх загальні й специфічні рухові навички
(тонка й груба моторика). Діти краще керують тілом, причому навички керування
руками й долонями розвиваються швидше, ніж процес «оволодіння» ногами і
особливо стопами. Хоча головним досягненням цього періоду є хода, але водночас
формується й навичка — переважного використання правої або лівої руки,
удосконалюється загальна координація рухів, ускладнюються багато рухових
умінь. Про це — у таблицях досягнень у розвитку психомоторики дитини, наведених
далі. Але знову повторюємо, шановні дорослі, ці матеріали є всього-на-всього
певними орієнтирами, які допоможуть вам побачити можливі негаразди та вчасно
звернутися за потреби до фахівців. Закликаємо — не намагайтеся робити
далекоглядних висновків, ретельніше спостерігайте і у разі потреби консультуйтесь
з лікарями, психологами та іншими фахівцями!
Удосконалення рухових навичок в «ходячому
дитинстві»
|
Вік
|
«Тонка моторика»
|
«Груба моторика»
|
|
12—13 місяців
(1рік — 1р.1міс.)
|
Креслить на папері кольоровими крейдами. Вставляє предмет в отвір,
наприклад, прищіпку для білизни у пляшку. Тримає ложку, підносить її до рота.
Сам надягає шапку і взуття
|
Ходить самостійно. Заповзає нагору по східцях. Незграбно кидає предмет.
Бере й кидає великі іграшки
|
|
15—18 місяців
(1р.3міс. — 1р.6міе.)
|
Перегортає сторінки книги (по 2-3 одразу)
|
Ходить боком і задом наперед. Піднімається та спускається східцями за
допомогою дорослих. Кидає м'яч на 1-1,5 м
|
|
18—21 місяць (1р.6міс. —
1р.9міе.)
|
Виводить карлючки, розчерки
|
Сам піднімається й спускається східцями, тримаючись за поручні,
наступаючи на сходи однією й тією самою ногою, потім приставляє другу
|
|
21—24 місяці (1р.9міс. -2 р.)
|
Відчиняє двері, повертаючи ручку. Нанизує три і більше намистинки.
Перегортає сторінки книги по одній за раз
|
Штовхає ногою великий м'яч. Легко нахиляється, щоб підняти предмет
|
|
24—30 місяців (2р. —2р.6міс.)
|
Тримає пальцями крейду або олівець: великий палець з одного боку, інші
— з другого
|
Недовго стоїть і балансує на одній нозі без сторонньої допомоги. Стоїть
навшпиньках. Чергує ноги, піднімаючись і спускаючись східцями. Їздить на
маленькому триколісному велосипеді, крутячи педалі
|
РОЗВИТОК ЗАГАЛЬНИХ ТА СПЕЦИФІЧНИХ РУХОВИХ НАВИЧОК У ДІТЕЙ ТРЬОХ РОКІВ
Дитина добре бігає, але може випадково
впасти. Вона здатна змінити швидкість, напрямок або характер руху, наприклад,
перейти від бігу до ходи на сигнал вихователя. Уміє під час ходьби триматися
прямої лінії, а також кидати м'яч і не втрачати при цьому рівноваги. Може
стрибнути з місця, підвестися з положення лежачи, не розгойдуючись. Стрибає з
нижньої сходинки (40 см), чергує ноги, піднімаючись східцями. Піднімається й
спускається по мотузкових сходах. Без зайвих зусиль катається на велосипеді,
повертаючи на ходу. Може водночас діяти руками й ногами (ляскати в долоні і
притоптувати).
Одягається і взувається найчастіше
самостійно. Розстібає блискавки, кнопки та ґудзики без сторонньої допомоги,
але застібає ще із зусиллям.
Їсть сама, але наливає неакуратно, тож
частина рідини виявляється не в чашці, а на столі.
Уміє забивати цвяхи
молотком.
З іграшковим посудом поводиться як із
реальним, може налити в маленький глечик води або молока майже не проливаючи.
Уміє користуватися
ножицями.
Може копіювати найпростіші малюнки — кола,
прямі лінії, і такі, що перетинаються.
Людині, яку зображено на малюнку без рук і
ніг, може домалювати кінцівки.
Легко будує вежу з
10 кубиків.
Добре орієнтується у просторі. Може пройти
до потрібного місця або у заданому напрямку, не зіштовхуючись з іншими дітьми.
Із заплющеними очима може торкнутися
пальцем руки кінчика носа.
Акуратно бере середніх розмірів кубик
великим і вказівним пальцями.
При потягуванні із зусиллям утримує
рівновагу, особливо якщо стає навшпиньки.
Немає коментарів:
Дописати коментар