Профілактика стресових розладів у дітей.

Рекомендації батькам щодо профілактики стресових розладів у дітей.

У кризовій ситуації діти використовують такі стратегії оволодіння собою:

- компенсація: розмова з друзями, придбання нових речей, веселі ігри.

- уникнення: втеча, заперечення, так ніби нічого не сталося.

- регрес: замкнутість (заглиблення в мушлю), отупіння, відмова, «я не можу», сонливість.

- конфронтація: емоційне і когнітивне «опрацювання» веде до поступового виходу з кризи. Для того щоб використовувати цей метод необхідно. Щоб поруч з дитиною був чуйний дорослий.

Потурбуємось про тіло:

1.     Намагайтеся якомога менше змінювати звичний ритм життя дитини;

2.     Побільше сну, відпочинку, позитивних вражень;

3.     Організуйте можливість дитині для «розрядки» напруги – заняття спортом, танцями. Рухливі ігри;

4.     Харчування – може бути частими і маленькими порціями, не примушуйте дитину їсти, якщо вона не має апетиту. Харчування може бути легким і корисним (фрукти, овочі, соки).

5.     Дитині необхідно побільше пити води (і вам також)  (вода, солодкий чай, компот, сік..);

6.     Не відмовляйте дитині у солодкому. Неміцний чай із цукром, цукерка, чашка какао викликають позитивні емоції, почуття безпеки та стимулюють роботу мозку;

7.     Не бійтеся зайвий раз обійняти, погладити дитину, потримати її за руку, зробити їй масаж або покласти руку на плече. Позитивні тілесні контакти дуже корисні для зняття напруги;

8.     Теплий душ теж знімає напругу.

Потурбуємось про емоційну стабільність:

1.     Не потрібно без особливих причин водити дитину в місця масового скупчення людей. Це може підвищити її тривогу При відвідуванні таких місць необхідна ОБОВЯЗКОВА ПРИСУТНІСТЬ ПОРУЧ СПОКІЙНОГО ДОРОСЛОГО. Поясніть дитині куди і навіщо ви йдете.

2.     Не варто дитині на самоті дивитися телевізійні новини. Чим менш новин побачить тим краще. У будь якому разу, якщо дитина – підліток, вона потребує пояснення вашого ставлення до події;

3.     Створіть атмосферу довіри (обніміть її, розмовляйте з нею, приймайте участь у її іграх);

4.     Подивіться з дитиною «хороші фото» - це дозволить звернутися до приємних спогадів з минулого, послабить неприємні спогади;

5.     Читайте книжки, де описуються сюжети подолання страху героями;

6.     Якщо дитина відчуває тривогу або страх, ви можете забезпечити для неї свою спокійну присутність, ненав’язливий фізичний контакт (обійняти, взяти за руку), тепло (накрити ковдрою, дати теплий чай). Важливо говорити, що ви поруч, що все добре, вона у безпеці;

7.     Якщо дитина особливо «не слухається», виявляє надмірну активність – постарайтеся не відповідати агресивно. Можливо рухома активність допомагає дитині справлятися зі стресом. Будьте поруч, намагайтеся поступово знижувати її темп. Можна спробувати ввести рамки – запропонувати рухливу гру «за правилами», або переключити на активність, де є правила (бігти на випередки, «битися подушками», м’яти і рвати папір…);

8.     Дитині можуть снитися кошмарні сновидіння. Підтримайте її вислухайте та заспокойте, переконайте що в цьому не має нічого страшного;

9.     Дайте дитині зрозуміти. Що ви серйозно ставитися до її переживань, і знали інших дітей. Які через це пройшли (Я знаю одного сміливого хлопчика, з яким теж таке трапилось);

10.           Поговоріть з дитиною про ті почуття, яких вона зазнала або відчуває. Ви можете сказати, що багато людей відчувають тривогу, страх, безпорадність. І що ці почуття - нормальні. Розмову про почуття можна супроводжувати малюнками, або ліпленням.

11.           Зведіть розмову про подію з опису деталей на почуття.

Подбаємо про осмислення подій:

1.     Будь-яка маленька дитина потребує пояснення подій, того що відбувається. Для неї важливо знати, що відбувається з батьками, що відбувається в  сім`ї і місті. Постарайтеся пояснити це коротко (4-5 фраз) і спокійно.

2.     Розмовляйте з дитиною про події стільки скільки їй потрібно. Не варто говорити: «Тобі це не зрозуміти», «Зрозумієш коли виростеш», «Я не можу тобі пояснити». Фрази повинні бути зрозумілими і не лякати дітей.

3.     Необхідно час від часу нагадувати дитині, що зараз ситуація більш стабільна, дорослі знають що робити; що є на кого покластися, поруч є дорослі турботливі люди.

4.     Не можна дозволяти дитині стати тираном. Тому не виконуйте будь-які її бажання з почуття жалю.

Особлива важливість гри:

1.     Зараз як ніколи дитині важливо АКТИВНО ГРАТИСЯ. Будуть гратися в війну, лікарню, майдан, але це допомагає знизити напругу.

2.     Важливу роль можуть зіграти ігри на відреагування агресії. Усе це є нормальним способом впоратися з агресією. Можна запропонувати битву подушками, повітряними кульками та ін... Також добре м’яти пластилін, тісто, глину;

3.     Заохочення гри дитини з піском, водою, глиною (допоможуть назовні винести свої переживання), ігри в лікарню.

Техніка « Активне слухання».

1.     Бути разом;

2. Контакт на рівні поглядів.

3. Ділитися думками і почуттями.

             4.Змістовні бесіди.

ЯК ДОРОСЛІ МОЖУТЬ ДОПОМОГТИ ДІТЯМ В СТРЕСОВОМУ СЕРЕДОВИЩІ

Немовлята

-       Тримайте їх у теплі та безпеці.

-       Тримайте їх подалі від голосних свуків, шумів та хаосу.

-       Частіше пригортайте їх до себе.

-       По можливості дотримуйтеся режиму годування та сну.

-       Говоріть спокійним та ніжним голосом.

Діти раннього віку

-       Приділяйте їм більше часу та уваги.

-       Постійно нагадуйте їм, що вони в безпеці.

-       Поясніть, що немає їхньої вини в тому, що відбувається.

-       Старайтеся не розлучати дітей з тими, хто піклується про них: братами, сестрами чи рідними.

-       По можливості виконуйте звичні процедури і дотримуйтесь режиму.

-       Простими словами відповідайте на питання про те, що відбулося, без лякаючих подробиць.

-       Дозвольте дітям бути поряд з вами, «триматися» за вас, якщо їм лячно.

-       Будьте терплячими з дітьми, які повертаються до поведінки, що притаманна молодшому віку (наприклад, смокчуть палець чи мочаться в ліжко).

-       По мірі можливості створіть умови для ігор та відпочинку.

Діти старшого віку та підлітки

-       Приділяйте їм час та увагу.

-       Допоможіть їм займатися звичними справами.

-       Поясніть їм, що трапилося і що відбувається в даний момент.

-       Дозвольте їм сумувати і плакати. Не чекайте, що вони виявляться сильними.

-       Вислухайте їхні здогадки та страхи без засуджень та оцінок.

-       Чітко визначте правила поведінки та поясніть, чого чекаєте від них.

-       Запитайте, чого вони побоюються, підтримайте їх, обговоріть, як краще вчинити, щоб залишитися неушкодженими.

-       Заохочуйте їхнє прагнення приносити користь оточуючим і надавайте таку можливість.