Використання арт-терапії

у роботі з дітьми

Усі ми із дитинства. Воно насичене різноманітними пригодами, пізнанням та відкриттям нового, створенням власного бачення світу.

Дитинство – це й період інтенсивного становлення фізіологічних і психічних функцій. "Дитина мислить формами, фарбами, звуками, відчуттями" - вважав К. Д.Ушинський, закликаючи дорослих опиратися на ці особливості дитячого мислення. Відомо, що чим менша дитина, тим вона емоційніше сприймає оточуючий світ, тим більший "емоційний дискомфорт", який, як правило, щезає під впливом позитивних емоцій, джерелом яких може і повинна бути арт-терапія. Малюючи, дитина ніби формує об'єкт чи думку по-новому, графічно оформляє своє знання, вивчає закономірності, що стосуються предметного і соціального світу.

Дитяче малювання у своєму розвитку проходить декілька загальних стадій:

1.   приблизно до 6 років діти не визнають просторового зображення, вони малюють предмет тільки спереду або зверху;

2.   на 6-8 роках у дітей формується новий тип розташування малюнку. Його основна особливість - симетрія при розміщенні зображення. Діти починають розуміти і враховувати обмеження аркуша, його взаємопов'язані частини (верх, низ, центр). Робота розпочинається з середини аркуша, а потім зміщується вправо або вліво;

3.   стадія правдоподібного зображення характеризується поступовою відмовою від схем і спробою відтворити справжній вигляд предметів.

Арт-терапевтична робота, а особливо дитячий малюнок наділений діагностичними, психотерапевтичними, корекційними та виховними можливостями.

Малювання, в свою чергу, можна розглядати як соціальну техніку збалансованості внутрішнього стану фізичних, психічних та емоційних якостей в розвитку дитини.